Більше за все він любив базікати про чудеса. Він бачив їх багато і вірив у всі. Він сидів на стільці та розповідав історії, розмахуючи руками. Якщо він добре базікав, то отримував воду з сифона.
— А потім, пане Збиху, сонце стало чорним, як криниця, і в тій криниці тріщали блискавки, великі, як електричні дракони. Усе небо потемніло, і раптом з'явився Святий Хрест, такий же гарний, як карусель у парку в Хоржові. Ми всі не могли ні слова вимовити. Хрест перетворився на годинник, виставлений на без п'яти дванадцяту. Час спливає, без п'яти хвилин дванадцята! Блискавка вийшли за межі Сонця і утворила карту Польщі, ту, яку всі знають, а потім карта змінилася на іншу, і ми побачили Велику Польщу з Вільнюсом, Львовом і язичком, що тягнувся до моря, Середземного чи щось таке.
Мені подобалося, як він розповідав такі історії, бо я міг скакати по ньому більше, ніж по Хенєкові.
— Слухай, Енгельс, — сказав я, простягаючи йому газовану воду. — Звідки ти знаєш, що тією іншою країною була Польща, якщо вона зовсім не схожа на першу? Можливо, це була якась інша країна?
— Пан така хороша людина, а верзе дурниці, – відмахнувся від мене Енгельс. — На небі може з’явитися лише Польща.
Приблизно так виглядали виклики, з якими зіткнувся Ромек. Наш вікарій мовчав у ганчірочку, поки лютували міліція і Лонгін; він просто не хотів мати з ними нічого спільного, а коли вони заспокоїлися, одразу ж почав діяти. Він зізнався мені, що передумав і пішов до кардинала, просячи того ж, що й Хенєк. Як на мене, це було доказом того, що Ромек бігає навколо, як курка з відрубаною головою. Він наполягав на тому, щоб до Олави прибула комісія Костьолу. На його думку, така банда вчених чоловіків у рясах одразу ж довела б, що Хеньо верзе нісенітниці. Кардинал наказав Ромеку сидіти і не відсвічувати.
— Він вважає, що справа сама собою вщухне, і немає сенсу посилювати розголос. Сама лише присутність комісії лише окрилить Хеня, – скаржився Ромек. — Невже ніхто насправді не уявляє, з чим ми тут боремося?
Енгельс вважав, що Ромек жадібний до грошей і мріє про те, щоб веремії напихували йому в кишені банкноти. Про Ромека можна було б сказати багато негативного, але не це. Він, мабуть, просто хотів армію віруючих, які б слухали його нудні проповіді, пульсуючої життям парафії і, звичайно, марив про власну парафію. Однак поки що він гнив у костьолі Петра і Павла; він не міг терпіти того, що люди слухають когось іншого, що той читає більш красиві проповіді, і пішов воювати з Хенєком.
Все почалося з видання парафіяльної газети "Вісниця". Він навіть приніс мені перший номер, задоволений як дурний. Він рвонув на кольорову газету, але папір нагадував сільськогосподарські листівки з рекламою добрив. Усередині був репортаж з Лурду, гумористичний куточок і кросворд із Дівою Марією. Крім того, всі статті були про неї. Я одразу ж сказав Ромеку, яка користь від цієї писанини, і запитав, чому він не зосередився на іншому святому. Зрештою, у них їх було, хоч лопатою їж, а Хенєк з успіхом представляв Діву Марію. Ромек заявив, що я повний ідіот, але темою наступного випуску було життя святого Антипи, того, якого Нерон зварив у казані, якщо я правильно пам'ятаю. Скоріше за все, "Вісницю" неможливо було читати, а глибока побожність забороняла мешканцям Олави використовувати газету будь-яким іншим, більш приземленим чином. Ну і що з того? Ромек йшов за напрямком удару. Під парафію під'їхала вантажівка, завантажена брухтом. Там були гантелі, експандери, шведська стінка та інше подібне обладнання. Двоє здорованів потягли цей метал до щойно відремонтованого підвалу. Так народилася качалка Святого Христофора. Вхід був практично безкоштовним. Якщо бути точним, платили духовною валютою. Ті, хто там накачував м'язи, мали відвідувати месу, а неповнолітні також мали відвідувати всі перші п'ятниці[64]. Дивно, але ця ідея добре спрацювала, принаймні до зими, коли хлопці зрозуміли, що замість того, щоб дудлити вино чи там пляшку з чимось іншим на морозі, вони можуть культурно випити в Святому Христофоре. Віра бухала та розмахувала гантелями. Важко сказати, чи були у нас найп'яніші культуристи в Польщі, чи, можливо, надзвичайно м'язистих шахраїв, але качалка працював до середини дев'яностих, коли Ромек парафію покинув.
64
Перші п'ятниці – форма культу Пресвятого Серця Ісуса в римо-католицькій церкві, що полягає в особливій молитві до Серця Ісусова протягом дев'яти послідовних перших п'ятниць місяця.