Що ще? Він розкручував відеоклуб і постійно їздив до Вроцлава на ринок електроніки за відеокасетами. Дилери одразу зрозуміли, з ким мають справу, і, просто заради розваги, підсовували йому порнуху з написами "Розвіяні вітром" або "Поліцейська академія". Одного разу він показав парафіянам таку нарізочку, що там зірвався бунт. По Олаві поширилася чутка, нібито священик пускає у себе голих баб, і половина міста прийшла на наступний кіновечір. А дзуськи, бо Ромек засвоїв урок і перевірив кожну касету перед тим, як її програвати.
Він також заснував читацький гурток і почав організовувати поїздки до різних святих місць, турбуючись про те, щоб там було красиво. Він пропустив Ченстохову і вибрав курс на Святу Липку, краківські Лагевники та Кшептувку у Закопане. Ідея полягала в тому, щоб після молитви дійти до Вавельського замку або піднятися на Губалувку[65]. Людям це подобалося; єдиною проблемою були масштаби. Ромек орендував один автобус, а до Хенєка приїжджало п'ятдесят, половина з яких на іноземних номерах.
В результаті Ромек відкрив у собі літератора. Він інтенсивно працював над своїми проповідями, і я часто знаходив його заваленим роботою. Він робив нотатки, потім записував їх на чернетках, друкував, додавав нотатки, а потім знову стукав по клавіатурі. Тут він мав певну схожість з Хенєком. Однак, їх розділяла віра в силу власних слів. Хенєк блискавично виголошував послання, і саме тому я знаю, що вони справді були в його думках. Ромек безкінечно полірував проповіді, прагнучи перенести недільну месу на вівторок і читати уривки всім, включаючи економку та вівтарників. Він сказав мені, що розчавить Хеньо його ж зброєю. Він писав про єретиків, про потребу віри, якою так легко зловживати. Він нагадував нам, що Мати Божа чекає на віруючих у парафіяльній церкві, а не просто неба. Тільки, знаєте, він ніколи не виголосив жодної з цих проповідей, бо Хеньо завжди з'являвся на недільній месі, сідав у першому ряду і дивився прямо на Ромека тими своїми очима. Ромек тягнувся до сторінок проповіді, бурмотів кілька слів, не міг витримати цього погляду і казав щось зовсім інше, вже з голови.
Ромек, мабуть, так само важко переживав би, якби не пан Польдек, який на мить повернув йому мету та сенс. Розлючений після поразки від пана Больо, він прийшов до парафії, звісно, вночі, і з боку ризниці. Важко сказати, про що саме вони говорили, хто більше говорив, а хто слухав. Я щось чув, щось здогадувався, і також знаю наслідки тієї зустрічі. Пан Польдек був відданий Хенєку, але він запропонував рішення проблеми Жанети. Візіонера не чіпатимемо, але можемо принизити візіонерку, ось що він йому сказав. Ромек проковтнув цю розмову і наполягав на всьому, щоб зблизитися з паном Польдеком. Він думав, що доброта цього хлопа буде корисною. І так вони досягли згоди. Ромек мав виконувати свою роботу та чекати новин. АХенти пана Польдека почали стежити за Жанетою.
+++
Вони чубилися з Жанетою на городній ділянці, а в мене була інша проблема – той шахрай, який підшивався під мого Хеня. Я не міг спати через ту манду. Все роздумував, хто він такий, де живе і про що я можу з ним говорити. Пан дивується цьому? Чому пан не розуміє, що, нібито, не мої мавпи і не мій цирк, що сам я постійно насміхаюся з брата? Це мій брат, так що лише мені дозволено. Подумайте, пане Лукаш, як би ви себе почувалися, якби люди говорили образливі нісенітниці про вашого брата, нібито він краде чи жінок б'є? Такі речі просто в голову не поміщаються. Хенєк, що ще гірше, не підходив для вирішення таких приземлених справ. Він буяв у хмарах. А тими справами, що знаходилися під хмарами, був я.
Проблема полягала в тому, що я мало що знав про цього хлопа. Вампір у краватці, той тип, який прийшов до нас і розповів про шахрая, виявився мало чим корисним. Він описав цього негідника, як він виглядав, і це все. Я не знав його імені, я не мав уявлення, де цей негідник живе. Я дізнався, що він їздить по парафіяльних колках, видаючи себе за Хеня, і вимагав гроші. Я, пане Лукаше, як хорт, як довбана акула. Я відчуваю запах крові і знаю, куди плисти.
Хочете знати, чому я не пішов до міліції. Вважаю, коли роздавали мозки, пан стояв в черзі за окулярами. Може ще, сам Лонгін би мене прийняв? О, був би чудовий пожиток з цього знання, і, як я знаю життя, Хеня знову б кинули до в'язниці за його невинність. Пан Польдек нічого не вартий, пан Больо, мабуть, уклав би угоду з тим мовчазним, темним покидьком під відсотки, ні, в будь-якому разі, втягувати когось у цю бійку було безглуздо. Мені довелося діяти самому. Заради брата.
— Піди до пивної, силуйся на руках і надаремно не козакуй, — порадила Дануся. — Мало тобі старих гуль, щоб за нові старатися? Я ж знаю, що в тебе по голові ходить. Містечки, готельчики. Тільки не зламай свого списика, маленький лицарю. Хочеш пригод? Ось тобі пригода! Ось бери оцет і потихеньку між дошками лий, доки мурахи-фараони нас усіх не з'їли.
65
Санктуарій Швєнта-Ліпка або Базиліка Явлення Пресвятої Діви Марії в Швєнтей Ліпце — римо-католицька базиліка, розташована в маленькому селі Швєнта-Ліпка на північному сході Польщі.
Святиня Божого Милосердя в Лагевніках (Краків, Польща) — комплекс релігійних споруд Римсько-католицької церкви в Польщі, присвячений поклонінню Божому Милосердю. Є місцем спочинку Святої Фаустини Ковальської, канонізованої 30 квітня 2000 року, та одним з найбільших центрів паломництва в Польщі.
На вулиці Кшептувській в Закопане стоїть Храм Богоматері Фатимської. На початку 1960-х у XX столітті оригінальна постать Богоматері Фатіми була привезена до Кшептувки, подарована кардиналу Стефану Вишинському єпископом із Португалії. Тодішній єпископ Кракова Кароль Войтила освятив цю фігуру. В даний час вона знаходиться в каплиці Непорочного Серця Марії.
Вавель – королівський замок в Кракові.
Губалувка (Gubałówka) - знаменита гора заввишки 1123 м у Закопане, що пропонує панорамні краєвиди на Татри. Це популярне місце відпочинку з фунікулером, ресторанами, гірськолижними трасами взимку та пішохідними стежками влітку. Гора розташована в центрі міста і є доступною для підйому пішки або на підйомнику.