Залишалося лише підкупити хлопців, щоб вони сиділи тихо — це було варте зусиль, бо вони з ранку випробовували нові види сміху. Адаш, менш кмітливий, задовольнився обіцянкою дорогої іграшки наступної неділі. Для Кубуся напередодні я пішов на базар, щоб купити три касети. Син вручив мені список бажаних виконавців. Я б багато віддав, щоб так само ретельно він писав у своїх шкільних зошитах. Один хлоп продавав ці касети зі свого розкладного ліжка. Я дав йому список, попросив вибрати три з них, які найменше шумітимуть, і облетів базар в пошуках хрону.
Данка зникла у ванній кімнаті на півтори години. Мені дуже подобалося, як вона доглядала за собою, підмальовується та одягається. На повсякденне життя часу не було. Я спитав, яка це богиня зійшла на Спортивну вулицю. На це мені відповіли, що я дурніший за своїх власних дітей, а вони, прошу пані, ті ще барани. Данусь довго дивилася на себе в дзеркало. Вона поміняла бурштин на перли, додала товсті браслети та ніяк не могла визначитися з обручкою. Вона одягла одну з моїх улюблених суконь. Зелену з вирізом на спині.
— Так, люба, — сказав я. — Хіба ти не виглядаєш трохи дуже круто для сьогоднішнього зльоту всіх святих?
— Це не я копаюся у житті, а вони. Може ще викрутити пробки та запалити громниці[74]? Хоча краще бахнути по келишку. Ти маєш рацію, без нього ради не буде.
Хенєк і Чеся прийшли на двадцять хвилин раніше, вона в норковій шубі, він у краватці. Нам подарували миску маринованих оселедців та "Студентський" шоколад для хлопців, один на двох. Чеся, одягнена в чорне, із золотим ланцюжком на шиї, люб'язно дозволила собі провести до столу. Атмосфера була досить тихою та незручною, поки не принесли бульйон. Я ніколи не бачив, щоб суп так швидко зникав з тарілок.
Неприємності почалися з другої страви. Дануся подавала яловичину з хроном, картоплю з кропом і салат. Хлопці поводилися добре, як і обіцяли, хіба що Кубусь ставив нові касети. Не дуже голосно для нього.
— Мене дивує, що ви дозволяєте у вашому домі грати таку нечестиву музику. В одній кімнаті молитва, в іншій співає Сатана. Хіба ніхто ще не звернув вам на це увагу?
— Шановна пані Чеся, ви абсолютно праві, – відповіла Дануся. — Нам ще ніхто на це не звертав уваги.
Я налив горілки до келишків та невимушено сказав:
— Немає сенсу боротися з такими речами. Я насправді радий, що в хлопців є свій світ, що вони чимось цікавляться. Побачите, коли у вас самих будуть діти.
Вуха Хенєка миттєво почервоніли, як радянський прапор. Дануся схопилася з-за столу та почала приносити солодощі. На стіл поклали ті нещасні желейні цукерки, нарізану шоколадну ковбасу та сернік з бакаліями. Чеся поділила свою ковбасу ложкою на маленькі шматочки та повільно жувала кожен. Ми трохи поговорили про другий етап реформи, про нахабного Урбана з телевізора, про шлюб і ксьондза, якого шукали молоді.
— Нам би дуже знадобився порядний ксьондз, — сказав Хенєк, збираючи крихти з тарілки. — У нас було кілька, але вони швидко відпали. Мало хто хоче так стояти надворі. Я навіть їх розумію. У них стільки роботи, стільки відповідальності, не дивно, що вони бережуть власне здоров'я.
— О, придався б, — вторила йому пані Чеся. — Був би з нами на ділянках, провів би церемонію шлюбу, освятив би будинок…
Я одразу запитав, який саме будинок мають освячувати. Данусь теж нашорошила вуха.
— Бо ми купуємо будинок, — пояснила Хенєк. — У Новому Отоку, на тому нещодавно побудованому масиві, за триста метрів від землі пані Жанети. Ми вже вибрали, все готове,просто спочатку ми хочемо одружитися, а потім купити, щоб по-божому було. Гроші — не проблема.
Один погляд на захоплений вираз обличчя Чесі підказав мені, звідки у них гроші. Данка мало не впустила ложечку.
— Послухай, Хенєк, — сказав я. — Це не моя справа, але я думаю, що це ж бідні паломники пожертвували гроші на будівництво костьолу чи базиліки, а не те, що ти фінансуєш будинок для себе та своєї дружини.
— Скажи йому, любий, — різко сказала пані Чеся. — Скажи їм обом. Хай знають!
— Марія наказала мені жити якомога ближче до святилища, — зізнався Хеньо, смикаючи своє фіолетове вухо. — Ну, у Жанети не личить. До того ж, що це за місце для молодої пари?
Пане Лукаш, я на все життя пам'ятатиму, як ці дві пані дивилися одна на одну через стіл, як кобра та мангуст. Розмова просто не йшла. Нарешті Чеся сказала:
— Дякую.
— Було дуже мило, — пробурмотів Хеньо з повним ротом, впевнений, що він залишиться ще трохи, перш ніж відвести невісту на вулицю Хороброго. Чеся встала.
74
Одне з 12 найбільших церковних свят року – Стрітення Господнє, з яким пов’язано чимало народних традицій та звичаїв.
Одним із обов’язкових атрибутів народної культури, що безпосередньо пов’язаний із цим святом, є так звані стрітенські або ж громничні свічки, які іноді називають просто громниці – свічки, освячені саме у цей день.
Їх вважають надзвичайно потужним апотропейним (тобто захисним) засобом, зберігають у житлі впродовж року та запалюють при особливих оказіях (пологи, хвороба, смерть, посуха тощо), інколи освячують впродовж кількох років поспіль, бажаючи надати їм ще потужніших захисних властивостей.
Найбільш помічними ці свічки вважалися при захисті від негоди, відверненні буревіїв, граду, громовиці, звідки й походить їх народна назва.