– А що, куме, у вашого пуделя такий високий родовід?
– Якби він міг говорити, не розмовляв би, куме, ні з вами, ні зі мною…
– В Єгипті стріляють, в Іспанію дорого, в Криму людно… Куди, кумонько, збираєтесь махнути на курорт?
– Е-е-е, махнути на курорт краще всього рукою.
– Продаю, куме, у своєму генделику і горілку, і вино. Коли добре понапиваються, можу пару чарчин і приписати. Чому ж я так мало заробляю?
– А це тому, куме, що в ті чарчини, які ви приписуєте, ви воду не доливаєте.
Кум Іван виходить від кума Петра з гостей.
– Зачекайте, ліхтариком присвічу, там сходи круті, – кричить кум Петро.
– Не треба, – кричить кум Іван, – я вже внизу лежу.
– Знаєте, куме, якби не вуса, ви були б схожі на мою тітку.
– Але у мене немає вусів!
– Та в моєї тітки ж є!
На вулиці чути сильний гуркіт. З вікна виглядає кум Петро і запитує у закривавленого кума Івана:
– Що сталося?
– Та хотів у провулок заїхати!
– А чому з таким гуркотом?
– Та немає там провулка!
Кум Степан прийшов з гостей, кричить:
– Жінко, давай їсти!
– Ти ж у гостях був!
– Я ж там тільки пив.
– Кумо, 1 % населення вважає, що ярлик на одязі слугує для того, щоб знати, як цю річ прати і прасувати.
– Ага, а 99 % відсотків визначають за ярликом зад і перед.
– Куме, бачив, твоя біля машини крутилася. А що, вона водить?
– Та водить…
– А як?
– Як блискавка – її притягує кожен стовп.
Кум Іван до жінки:
– Пішла б у магазин, купила б пляшку горілки. – Давай 50 гривень.
– За гроші й дурень купить, ти так візьми. За кілька хвилин жінка заходить і ставить на стіл пляшку.
– Пий!
– Так вона ж порожня!
– З повної і дурень вип’є, ти випий з порожньої.
Поїхав Петро на базар поросят купувати. Випив добре, гроші у нього й поцупили. Приплентався додому. Жінка питає:
– Чому поросят не купив?
– Та я гроші позичив товаришеві.
– То піди забери!
– Якби ж то я знав, кому позичив…
Їдуть Василь з Петром. Петро за кермом. Зупинились, взяли пасажира. Помчали далі, швидкість неймовірна. Пасажир просить Василя:
– Скажіть, щоб їхав тихіше!
– Е-е, якщо кума розбудити, він ще швидше поїде.
– Куме, про що задумались?
– Та от проблема: вечеряти пізно, снідати рано…
Їдуть куми у потязі до Львова. Звісив кум Іван ноги з верхньої полиці прямо перед носом у кума Миколи. Той питає:
– Куме, ви шкарпетки міняєте?
– Виключно на горілку!
Доїхали куми у потязі до Чопа. Заходить митник.
– Горілка? Тютюн? Наркотики?
– Нам би, пане, дві кави…
– Оце, куме, їхав учора в електричці. Заходить контролер і дивиться на мене так, ніби я без квитка.
– А ви, куме?
– А я подивився на нього так, ніби у мене квиток є!
Пливуть куми на пароплаві. Милуються красою.
– Куме, гарно!.. А як, не дай Боже, почне тонути цей пароплав, ви плавати вмієте?
– Не вмію, куме, але вмію голосно кликати на допомогу на шести мовах.
– Куме Іване, у тебе сарай горить! – кричить кум Петро.
– Галю! Давай вечерю, бо треба швидше йти гасити! – волає Іван.
– Кумо, ви не боялися летіти літаком?
– Перший раз, кумо, боялася.
– А потім звикла?
– Ні, потім вже не літала.
– Мені, куме, сьогодні приснилося, що я кінь і з’їв цілий віз трави!
– Заспокойтеся куме, то ж був сон.
– А де ж подівся мій солом’яний матрац?
– Кумо, ви сьогодні у район їздили?
– Ага. До окуліста.
– І що?
– Він мені букви показував. Дивилася і не вгадала жодної.
– Куме, як по-вашому, що таке здоров’я?
– Це, куме, коли кожного дня болить в іншому місці.
– Куме, у мене сьогодні голова крутиться!
– Бачу, куме, бачу.
– Куме, скільки цигарок ви викурюєте за день?
– Як коли, куме. Це залежить від того, скількох знайомих за день я зустріну.
– Куме, як вам новий слуховий апарат?
– Та, куме, я вже тричі заповіт змінював!
Кум Іван зустрічає кума Петра, у того рука в гіпсі.
– Що сталося?
– Врізався в гараж.
– Машину розбив сильно?
– Та я пішки йшов…
– Кумо, дієта не допомагає, не худну.