— Так, гарна,— відповів Страйк; йому тільки здалося, що ці два слова прозвучали як вихваляння? — Будеш із сиром і огірком чи з яйцем і майонезом?
Робін обрала перший-ліпший сандвіч і сіла їсти за свій стіл. Нова гіпотеза про місцеперебування Страйка вночі затьмарила її захоплення розвитком розслідування. Важко буде примирити своє бачення Страйка як покинутого романтика з тим фактом (це було неймовірно, але вона чудово розчула його жалюгідну спробу приховати свою гордість за це), що він переспав із супермоделлю.
Знову задзвонив телефон. Страйк, маючи повен рот хліба й сиру, підняв руку, зупиняючи Робін, прожував і сам узяв слухавку.
— Корморан Страйк.
— Страйку, це Вордл.
— Привіт, Вордле. Як ся маєш?
— Не дуже, коли чесно. Ми щойно виловили з Темзи труп, який має при собі твою візитівку. Цікаво, що ти зможеш про нього розповісти.
10
Вперше з часу, коли він забирав речі з Шарлоттиної квартири, Страйк вирішив, що доречно буде взяти таксі. Поки машина їхала в бік Воппінгу, він байдуже спостерігав за зростанням цифр на лічильнику. Водій був сповнений рішучості пояснити йому причини, через які Гордон Браун є ходячою ганьбою. Страйк усю мандрівку просидів мовчки. .
То мав бути не перший морг, де Страйкові довелося побувати, і не перше тіло, на яке довелося дивитися. Він уже практично мав імунітет до жорстокості кульових отворів; до понівечених, розірваних тіл, до внутрішніх органів, вивалених, мов у м’ясній крамниці, блискучих і закривавлених. Страйк ніколи не вирізнявся гидливістю; навіть страшно понівечені тіла, холодні й білі у своїх морозильних шухлядах, для людини його професії ставали чимось стерильним, стандартизованим. Оживали та приходили в його сни інші тіла — побачені поза моргами, необроблені, не захищені офіціозом і процедурою. Його мама у похоронному бюро, виснажена, але молода, одягнена в свою улюблену довгу сукню з рукавами-дзвониками, під якими ховалися сліди від голки. Сержант Гері Топлі на закривавленому піску афганської дороги: обличчя не зачепило, але нижче ребер тіла не було. Страйк лежав на гарячій землі й силувався не дивитися
у порожнє обличчя Гері, боявся дивитися на себе, щоб не дізнатися, скільки тіла не вистачає у нього... і так швидко зіслизнув у прірву забуття, що так і не дізнався, поки не прокинувся у польовому шпиталі...
На голій цегляній стіні передпокою у морзі висіла імпресіоністська картина. Страйк втупив у неї погляд, міркуючи, де її бачив раніше, і згадав: над коминком у помешканні Люсі та Грега.
— Містер Страйк? — спитав сивий асистент патологоанатома у білому халаті й латексних рукавичках, визираючи з-за дверей.— Заходьте.
Вони, ці трупарі, майже завжди були веселі, приємні люди. Слідом за асистентом Страйк увійшов у світло й холод великого приміщення без вікон, з великими сталевими дверима морозильного відділення, що повністю займали стіну праворуч. Кахляна підлога м’яко збігала до стічного отвору в центрі; освітлення засліплювало. Кожен звук відлунював від твердих осяйних поверхонь, і здавалося, що до приміщення увійшло більше людей, ніж насправді.
Перед однією зі стулок дверей до морозильної камери чекала металева каталка, поруч з якою стояло двоє офіцерів карного розшуку — Вордл і Карвер. Перший зустрів Страйка кивком і нерозбірливим вітанням; другий, черевастий, з рябим обличчям і лупою на плечах піджака, лише хрокнув.
Асистент натиснув на клямку дверцят. Стало видно маківки трьох невідомих, які лежали одне над одним, загорнуті у білі простирадла, м’які, стончені постійним пранням. Асистент подивися на ярлик, почеплений до тканини, яка покривала верхнє тіло; імені не було, лише дата — вчорашній день. Він м’яко стягнув тіло на довгий жолоб і опустив на каталку. Страйк помітив, як рухалися щелепи Карвера, коли той відступав убік, пропускаючи патологоанатома, який відсував каталку від дверей. Клацання, удар дверцят, і решта тіл зникла з очей.
— До оглядової не підемо, бо тут тільки ми,— швидко сказав асистент.— Найкраще освітлення в центрі,— додав він, поставив каталку просто біля стічного отвору і відкинув простирадло.
Очам відкрилося тіло Рошель Оніфаде, роздуте, набрякле; з її обличчя навіки стерлася підозрілість і натомість з’явився якийсь порожній подив. З коротких пояснень Вордла по телефону Страйк здогадався, що саме побачить, але страшна вразливість покійниці вразила його заново, коли він побачив тіло, набагато менше, ніж тоді, коли дівчина сиділа перед ним, їла картоплю фрі й приховувала інформацію.