— Не думаю, що Тоні бодай когось за все життя по-справжньому любив,— раптом сказав Бристоу, коли вони розступилися, пропускаючи дитину в шоломі, яка мчала на скейті.— А от моя мама — людина дуже чуйна. Вона страшенно любила усіх трьох своїх дітей, і мені іноді здається, що Тоні це не подобалося. Не знаю, з якої причини. Якась така у нього натура. По смерті Чарлі він віддалився від моїх батьків. Думаю, я не повинен був чути те, що він сказав, але почув я достатньо. Він фактично заявив мамі, що нещасний випадок з Чарлі — то її провина, що Чарлі виріс неслухом. Батько викинув Тоні з дому. Мама з Тоні по-справжньому помирилися тільки після батькової смерті.
На Страйкове полегшення, вони вийшли на Екзибішен-роуд, і тут його кульгання стало менш помітним.
— Як гадаєте, між Лулою і Кіраном Коловас-Джонсом щось було? — спитав він, поки переходили вулицю.
— Ні, то просто Тоні обирає найбридкіщу версію з усіх. Він завжди думав про Лулу найгірше. О, я упевнений, що Кіран був би не від того, але Лула була закохана у Дафілда — на превеликий жаль.
Вони пішли вздовж Кенсингтон-роуд, лишаючи затінений парк ліворуч, і ступили на землю білих потинькованих посольських резиденцій і королівських коледжів.
— Чому, на вашу думку, дядько не зайшов привітатися з вами, коли відвідував вашу мати після лікарні?
Бристоу сильно зніяковів.
— Ви посварилися?
— Ні... не те щоб,— відповів Бристоу.— У нас на роботі був дуже стресовий період. Я... не маю права говорити про це. Конфіденційна інформація.
— Це стосується статків Конвея Оутса?
— А ви звідки знаєте? — різко спитав Бристоу.— Урсула сказала?
— Згадувала про це.
— Ісусе Христе. Ніякої поваги до приватності. Ну ніякої.
— А ваш дядько не хотів вірити, що місіс Мей здатна сказати зайве.
— Ще б пак,— озвався Бристоу з презирливим смішком.— Тут справа така... упевнений, я можу вам довіряти. Для нашої фірми це дуже дражлива тема, бо нами цікавляться дуже дорогі клієнти, і навіть натяк на фінансову нечистоту — це смерть. Конвей Оутс мав у нас чималий клієнтський рахунок. З тими грошима все гаразд; але його спадкоємці дуже жадібні й заявляють, що мали місце махінації. Зважаючи на те, який хаос робився на ринку останнім часом і які дивні інструкції під кінець життя давав Конвей, їм би порадіти, що залишилося бодай щось. Тоні дуже дратується через загальний стан справ... і він така людина, що обов’язково шукатиме винних. Були скандальні сцени. Мене теж вишпетили — Тоні зі мною не церемониться.
З того, як на Бристоу ніби опускався незримий вантаж, Страйк зрозумів, що вони вже неподалік його офісу.
— Джоне, у мене складнощі з виходом на кількох важливих свідків. У вас часом немає можливості налагодити мені контакт з Ґі Соме? Його люди до нього нікого навіть близько не підпускають.
— Спробую. Наберу його сьогодні. Він обожнював Лулу і напевно не проти буде допомогти.
— І ще Лулина біологічна мати.
— О так,— зітхнув Бристоу.— Десь у мене є її контакти. Це жахлива жінка.
— Ви з нею знайомі?
— Ні, роблю висновки з того, що мені казала Лула і що писали в газетах. Лула дуже прагнула розкопати своє коріння, а Дафілд її підтримував — і я підозрюю, що саме він злив усю історію пресі, хоча Лула казала, що це не так... Хай там що, вона знайшла цю Гіґсон, і та розповіла, що Лулиним батьком був студент з Африки. Не знаю, правда це чи ні, але це саме те, що хотіла почути Лула. Вона собі такого нафантазувала; гадаю, вона вважала себе втраченою донькою великого політика чи царівною якогось племені.
— Але батька вона так і не знайшла?
— Не знаю. Але,— відповів Бристоу, виявляючи звичний ентузіазм до будь-якої теми, що могла пояснити присутність чорношкірого чоловіка неподалік її квартири,— мені вона останньому сказала б, якби знайшла.
— Чому?
— Тому що через ці її пошуки було багато нервів. Мамі щойно діагностували рак матки, коли Лула почала шукати цю Марлен Гіґсон. Я їй сказав, що менш слушну мить, щоб шукати своє коріння, годі було й обрати,— але вона, скажу прямо, була вельми нечуйна до чужих проблем, коли йшлося про її власні забаганки. Ми одне одного любили,— додав Бристоу, утомлено проводячи рукою по обличчю,— але різниця у віці давалася взнаки. Упевнений, що вона шукала батька, бо хотіла
перш за все віднайти своє чорне коріння, а з ним — відчуття власної ідентичності.
— На момент смерті вона досі спілкувалася з Марлен Гіґсон?
— Час до часу. У мене було відчуття, що Лула хоче обрубати той зв’язок. Гіґсон — жахлива людина, безсоромно корислива. Вона розповідала свою історію усім, хто ладен був заплатити, а платив багато хто. Мою маму те все підкосило.