Наступного року у всіх суворовських училищах вже не стало не тільки перших, але вже й других рот. І було розформовано три училища: Оренбурзьке, Тульське і Тамбовське. В наше Воронезьке СВУ прибуло дві роти з Тули. Першої та другої рот у нас немає, зате є дві шості та дві сьомі.
В 1962 році у всіх училищах не стало й третіх рот. У тому році тим же порядком були розформовані Новочеркаське і Ставропольське училища.
В 1963 році дійшла черга й до нас. Три роти воронезьких суворовців перевели в Калінін. Цього ж року відновився прийом. Але тепер вже брали у віці 15 років. Ми цих хлопців називали «кутузовцями». Були вони славними і правильними, але з нашої точки зору, в системі суворовських училищ щось було назавжди й безповоротно втрачено.
В 1964 році було розформовано Куйбишевське СВУ. У тому ж році систему нумерації рот змінили. Тепер номер роти не відзначав твого старшинства. Він нічого не відзначав - просто номер. Ми, не згинаючись, пройшли від першої до шостої включно, але замість найбажанішої й почесної сьомої роти раптом потрапили в четверту. Уявімо, що у звичайній школі десятий клас раптово назвали б шостим або п'ятим.
В період мого навчання начальником Калінінського СВУ був генерал-майор Костров, командиром моєї роти - підполковник Прохожаєв, командиром взводу - майор Топорков, старшиною роти - старшина надстрокової служби Алфьоров, заступником командира взводу - старший сержант Маслов.
Будемо вважати, що в Калінінське СВУ мене перевели по блату, але щоб не було нудно, разом зі мною по тому ж «блату» перевели ще три роти моїх товаришів. А всього за п'ять років реорганізації «по блату» перемістили 2410 суворовців з восьми розформованих училищ у дев'ять, що залишилися.
Не знаю, чи були колись у суворовських училищах погані командири або погані викладачі. Мені за сім років такі не зустрічалися. А кадетські червоні погони з буквами «Кл СВУ» я зберігаю донині.
Після СВУ я поступив на другий курс Київського вищого загальновійськового командного двічі Червонопрапорного училища імені Фрунзе - його якраз щойно перевели з Одеси до Києва. Історія тут ось яка. У Києві військових училищ було багато. Серед них - одне з дуже скромним ім'ям ККТУ - Київське командно-технічне училище. У назві не було присутнє навіть слово «військове». Але якщо училище командне, то вже ясно, що воно не цивільне. Курсанти носили танкові емблеми, командував училищем генерал-майор артилерії Мухачов. А готували там офіцерів Ракетних військ стратегічного призначення для служби в частинах і з'єднаннях, озброєних виробами 8К63, 8К64 і 8К65, тобто стратегічними ракетами середньої і міжконтинентальної дальності. Товариш Хрущов зробив акцент на ракети і розгорнув потужну систему підготовки командних, інженерних та технічних кадрів, але незабаром з'ясувалося, що така кількість офіцерів ракетним військам стратегічного призначення непотрібна. В 1965 році ККТУ справило останній випуск «танкістів» і було закрите.
А в цей час Одеському вищому загальновійськовому командному училищу стало тісно в рідних стінах. Тісно стало тому, що там крім радянських офіцерів готували ще борців національно-визвольних рухів. Зараз весь світ бореться з міжнародним тероризмом. Але перш ніж з міжнародним тероризмом боротися, його слід було створити. Ось його і створювали в Радянському Союзі зусиллями різних організацій та відомств. До цієї важливої справи доклало руку й Головне розвідувальне управління Генерального штабу (ГРУ ГШ). Ідея була проста: підняти народи Азії, Африки та Латинської Америки на боротьбу з капіталістами, насамперед - з американськими. Потім цим дуже важливим питанням серйозно зайнялися американці та британці. Ідея була теж дуже навіть проста: підняти мусульман проти Радянського Союзу.
І їх піднімали - годували, поїли, вчили, постачали зброєю і грошима, перекидали в Афган...
Тепер спільними силами успішно боремося з цим вселенським злом. Але починалося поширення цієї зарази з нашої країни.
В той час вищих загальновійськових командних училищ було сім. Всі вони мали свої особливості, свій ухил. Одеське ВОКУ відрізнялося від інших тим, що перебувало під негласним контролем ГРУ. Люди з ГРУ, не привертаючи до себе уваги, придивлялися до курсантів для того, щоб у прийдешньому розставляти деяких випускників по всіх поверхах військової розвідки. Ні курсантам, ні командирам нижчої та середньої ланки про це знати не належало. Більшість випускників продовжувала службу в мотострілецьких і танкових підрозділах і частинах, не маючи жодного стосунку до військової розвідки.