– Ніяка це не проблема, – заперечила Алісія. – Капітане?
Варґас засопів і вийняв гаманець. Діставши дві купюри, він простягнув їх Фернандіто.
– Ще, – прошепотіла Алісія.
– Скільки?
– Принаймні ще стільки ж.
Варґас дістав ще дві купюри і вручив їх. Приголомшений Фернандіто, який, либонь, за все своє життя не бачив такої суми, узяв гроші.
– Тільки не витрачай усе на цукерки, – буркнув Варґас.
– Ви не пошкодуєте, сеньйорито Алісіє. Щиро вам дякую.
– Слухай-но, парубче, взагалі-то, плачу тобі я, – нагадав поліціянт.
– Можна тебе дещо попросити, Фернандіто? – запитала Алісія.
– Усе, що завгодно.
– Спустись, будь ласка, купи мені пачку цигарок.
– «Рубіо амерікано»?
– Ти просто сонечко.
Фернандіто кинувся сходами вниз. Судячи зі звуків, він перестрибував через кілька сходинок за раз.
– Маєш тепер особистого прислужника, – прокоментував Варґас.
– Ти ревнуєш, – відказала Алісія.
– Ще б пак.
– А що це за картина? – запитала дівчина, показуючи на полотно, яке приніс Варґас.
– Я подумав, що вона буде гарно виглядати над твоєю канапою.
– Це твого нового товариша, улюбленого художника сеньйора Санчіса?
Поліціянт кивнув.
– Гадаєш, Санчіс – це наш колекціонер? – припустила Алісія.
Варґас знизав плечима.
– А цей шофер…
– Морґадо. Я вже зв’язався з центром, щоб мені надали про нього інформацію. Завтра матиму результати.
– Що ти про все це думаєш, Варґасе?
– Думаю, що подобається мені це чи ні, а ти, мабуть, маєш рацію. Вузол, чи що там іще, затягується дедалі тугіше.
– Щось не бачу в тебе впевненості.
– Тому що її нема. Щось тут не сходиться.
– Що саме?
– Коли знатиму, одразу скажу тобі. Але мене не полишає враження, що ми дивимося на все з неправильного кута. Тільки не питай, звідки я це знаю. Внутрішній голос.
– У мене таке саме враження, – погодилася Алісія.
– Ти розповіси про це Леандро?
– Щось мені треба йому розповісти.
– Якщо дозволиш пораду, я б на твоєму місці вилучив Фернандіто з кінохроніки.
– Я й не збиралася згадувати про нього.
Незабаром почулися кроки згаданого персонажа, який чимдуж збігав сходами нагору.
– Ну ж бо, відчини йому. Та будь трохи привітнішим. Йому потрібен приклад справжнього чоловіка, щоб вирости у щось путнє.
Варґас струснув головою і відчинив двері. Фернандіто, збуджений, уже чекав на порозі з цигарками в руці.
– Проходь, пуцьвірінку. Клеопатра чекає на тебе.
Фернандіто кинувся віддавати цигарки. Алісія, усміхнувшись, відразу ж розпечатала пачку й узяла цигарку до рота. Хлопець поспішив дістати запальничку.
– Ти куриш, Фернандіто?
– Ні, ні… Я ношу її, щоб підсвітити: на половині сходових кліток нашого району темно хоч в око стрель.
– Чув, Варґасе? Є у Фернандіто нахили до детективного ремесла чи ні?
– Він справжній юний детектив Марлоу [86].
– Не зважай на нього, Фернандіто. Коли люди старішають, у них псується характер. Це все хінін у сивині.
– Кератин, – виправив її Варґас.
Алісія махнула рукою, показуючи хлопцеві, щоб він не звертав уваги на Варґаса.
– Можна тебе ще про щось попросити, Фернандіто?
– Я до ваших послуг.
– Ця послуга делікатнішого характеру. Твоє перше завдання.
– Я уважно вас слухаю.
– Тобі треба піти на проспект Ґрасія і відшукати будинок номер дев’ять.
Варґас дивився на дівчину з дедалі більшою тривогою. Алісія дала йому знак мовчати.
– Там розміщений офіс однієї компанії, що називається «Метробарна».
– Я знаю цю компанію.
– Он як?
– Їм належить половина будинків у нашому районі. Вони їх скуповують, викидають звідти старих дідусів і бабусь із мізерною компенсацією, а потім перепродують удесятеро дорожче.
– Ти бач, які спритники. Отож їхнім генеральним директором є такий собі Іґнасіо Санчіс. Я хочу, щоб ти стежив за кожним його кроком після того, як він вийде зі свого кабінету. Ти маєш перетворитися на його тінь. Розповідатимеш мені, куди він ходить, що робить, із ким зустрічається… Усе. Впораєшся з цим завданням разом зі своєю «веспою»?
– Вона королева доріг. Від нас із нею не втече навіть Нуволарі [87].
– Завтра, о цій самій годині ти прийдеш і розкажеш мені все, що дізнався. Запитання є?
Варґас підняв руку.
– Я мала на увазі Фернандіто.
– Мені все ясно, сеньйорито Алісіє.
– Тоді вперед. І ласкаво просимо до світу інтриг.
– Я вас не підведу. І вас, капітане.
Фернандіто негайно вирушив на пошуки пригод у світі детективних історій і загадок. Ошелешений Варґас не зводив очей із Алісії, що, мружачись, як кішка, з насолодою попихкувала цигаркою.
86
Філіп Марлоу – вигаданий приватний детектив, головний герой багатьох творів Раймонда Чандлера.