– Яка у вас група крові? – почув він голос поруч себе.
Фермін, не відводячи погляду від Алісії, простягнув руку.
– Перша резус мінус, сумісність універсальна.
32
На ті часи наука ще не відшукала пояснення, чому всередині медичних установ час пролітає зі швидкістю надзвукового лайнера. Щойно Фермін здавав кров (на око йому здалося, що з нього викачали цілу бочку), аж ось вони разом із Фернандіто сидять у почекальні, з вікна якої видно бідняцькі халупи Соморростро, що застрягли на мілині поміж морем і небом, затягнутими свинцевими хмарами. Трохи далі на цвинтарі Пуебло-Нуево здіймалася мозаїка з хрестів, кам’яних янголів і гробівців – лиховісне нагадування тим душам, що чекали в цьому чистилищі на сидіннях, спроектованих так, щоб викликати захворювання опорно-рухової системи у родичів і близьких пацієнтів, продукуючи таким чином нову клієнтуру з-поміж відвідувачів. Фернандіто споглядав пейзаж із обличчям засудженого на вічні муки грішника, тимчасом як куди прозаїчніший Фермін наминав велетенський бутерброд із ковбасою, який він роздобув у кафе, і запивав його пивом «Моріц».
– Не розумію, як ви можете зараз їсти, Ферміне?
– Я віддав вісімдесят відсотків свого кров’яного запасу, і тому, мабуть, сукупна шкода, завдана моїй печінці та іншим органам, змушує їх прагнути відновлення. Майже як у Прометея, хіба що обійшлося без орла.
– Якого Прометея?
– У юності, Фернандіто, окрім дрочити, як макака, треба ще трохи читати. До того ж я людина дії, а тому маю вельми прудкий метаболізм і повинен споживати на тиждень утричі більше, ніж важу сам, – і то бажано всяких смаколиків, – щоб підтримувати це божественне тіло в прекрасній формі.
– Сеньйорита Алісія майже не їсть, – докинув Фернандіто. – А ось п’є чимало…
– Кожен карась має свій лас, – вирік Фермін. – Я от, наприклад, після війни вічно голодний. Ти молодий, і тобі не зрозуміти.
Фернандіто, більше не сперечаючись, лише поглядав, як його новий знайомий поглинає наїдок. Невдовзі у дверях чекальні з’явився суб’єкт, що мав вигляд прокурора комарки [122], і тримав у руці портфель. Чоловік кахикнув, щоб звернути на себе увагу.
– Ви родичі пацієнтки?
Фернандіто запитально поглянув на Ферміна, який лише поклав руку йому на плече, даючи зрозуміти, що відтепер і надалі роль їхнього речника належить виключно йому.
– Слово «родичі» не відображає належним чином наших стосунків із пацієнткою, – заявив Фермін, обтрушуючи крихти з піджака.
– А яке ж тоді слово їх відображає, якщо дозволите поцікавитися?
Фернандіто гадав був, що вже має певні навики в мистецтві плести казки про білого бичка, але зрозумів, що не тямить у цьому анічогісінько, коли потрапив на бенефіс, який маестро Фермін Ромеро де Торрес улаштував тоді, коли Алісія, лежачи на операційному столі, сповзала в небуття. Коли суб’єкт відрекомендувався заступником директора лікарні й виявив свої наміри довідатися про те, що сталося, і попросити документи, Фермін згодував йому байку, так бездоганно склепану, що чиновник лише слухав, роззявивши рота. Насамперед Фермін назвався довіреною особою губернатора провінції Барселона, пестуна режиму.
– Зважаючи на те, що справа торкається його ясновельможності, що менше розголосу вона дістане, то краще, – заявив Фермін.
– Рани, завдані сеньйориті, украй важкі й вочевидь насильницького характеру. Закон зобов’язує мене повідомити поліцію…
– Я вам цього б не радив, якщо тільки не хочете прокинутися завтра помічником сторожа районної поліклініки.
– Я не розумію.
– Усе дуже просто. Сідайте і слухайте уважно.
Фермін наплів йому, що Алісія, яку він перехрестив у своїй розповіді на Віолету Леблан, – то елітна жінка за викликом, чиїх послуг запраглося губернаторові та його друзякам із Комітету розвитку праці для гулянки, яку вони влаштували за рахунок членських внесків Державної профспілки [123].
– Ви ж знаєте, як це буває. Кілька чарчинок бренді, мереживні спідниці, і всі геть-чисто втрачають глузд. Іберійські мачо – справжні мачо, і Середземному морю годі загасити їхній шал.
Далі Фермін повідав, що в процесі еротичних ігрищ високодостойник трохи перестарався і прекрасна Віолета дістала тяжке поранення.
– Ці теперішні повії стали зовсім ніжними, нічого не можуть витримати, – завершив він свою розповідь.
– Але ж…
– Зайве й казати, який скандал вибухне, якщо цей прикрий випадок випливе назовні. Подумайте лишень про те, що в пана губернатора є благочестива дружина, вісім діточок, п’ять посад у різних ощадних банках і мажоритарні пакети акцій у трьох будівельних компаніях, у яких працюють зяті, племінники та інші родичі шановних зверхників Барселони, як то узвичаєно є в нашій укоханій батьківщині.
122
Комарка (
123
Державна профспілка (