Оглядаючись на своє минуле, Шелаг тепер дивувалася, що вона ніколи не замислювалася над тим, чому він був готовий здолати стільки перешкод, якщо Книга й каблучка дійсно були просто сентиментальними цінностями.
Багато років тому Шелаг позбулася всіх моральних заперечень проти крадіжки і продажу артефактів. Вона досить натерпілася від старомодних музеїв та елітних академічних установ і вже не вірила в те, ніби вони є кращими хранителями стародавніх скарбів, аніж приватні колекціонери. Вона брала гроші, а вони отримували те, чого хотіли. Усі були задоволені. Що було далі, її вже не стосувалося.
Озираючись назад, Шелаг розуміла, що була налякана задовго до другого телефонного дзвінка, достеменно за кілька тижнів до того, як вона запросила Еліс приїхати на пік Суларак. Потім, коли Ів Бйо зв’язався з нею і вони порівняли свої історії... клубок у її животі став лише більшим.
Це її провина, якщо щось трапилося з Еліс.
Нарешті вони підійшли до фермерського будиночка — побудови середнього розміру, оточеної покинутими спорудами, гаражем і винним погребом. Фарба на ґанку та вхідних дверях була обдерта, а чорні порожні вікна вибито. Надворі поблизу припаркувалися два авта. Більше ніде не було видно анікогісінько.
Зусібіч Шелаг оточували неперевершені гірські краєвиди. Принаймні вона все ще у Піренеях, і це, з певної причини, давало надію.
Двері у будинку було відчинено, неначе там на них уже хтось чекав. Усередині було прохолодно і на перший погляд зовсім порожньо. Все було вкрито товстим шаром пилу. Приміщення, схоже, колись застосовувалося як готель чи заїжджий двір. У передпокою одразу була й приймальня, на стіні якої висіла ціла низка гачків для ключів.
Чоловік позаду Шелаг смикнув мотузки, змушуючи її йти швидше. Тепер, коли чоловік підійшов ближче, дівчина відчувала, що від нього смердить потом, дешевим бальзамом після гоління та прілим тютюном. Вона вловила голоси, що линули з кімнати ліворуч від неї. Двері були прочинені. Шелаг скосила очі, намагаючись побачити щось та розгледіти чоловіка, який стояв перед вікном спиною до неї. Вона помітила його ноги в легких літніх штанах та шкіряні черевики.
Шелаг примусили піднятися на другий поверх, потім вони дійшли коридором до невеликих вузьких сходів, що вели до задушливого горища, яке обіймало майже всю площу будинку. Вони зупинилися перед дверима, зробленими в навісі даху.
Чоловік відімкнув клямки і ввіпхнув Шелаг усередину, штовхнувши її у спину так, що вона полетіла вперед і важко впала, вдарившись ліктем у землю. Чоловік зачинив за нею двері. Попри біль, Шелаг кинулася до них, вона кричала і гамселила металеві двері кулаками, але вони були спеціально пристосовані для цього, по краях обрамлені грубою металевою обшивкою.
Утомившись, Шелаг отямилась і почала розглядати нове житло. Біля найдальшої стіни лежав матрац. На ньому були акуратно згорнені ковдри. Навпроти дверей розташовувалося невеличке віконце, до якого зсередини було приварено ковані ґрати. Шелаг неспішно пройшлася кімнатою і побачила, що тепер вона перебуває у задній частині будинку. У будь-якому випадку спуститися звідси униз — це просто самогубство.
У кутку також була маленька раковина, поряд з якою стояло відро. Шелаг одразу ж полегшало, і вона важко відкрутила кран. Труби забулькотіли та закахикали, неначе курець із сорокарічним стажем, але після кількох невдалих спроб нарешті потекла тоненька цівочка води. Склавши свої затерплі долоні чашечкою, Шелаг пила воду доти, доки їй не заболів живіт. Потім вона якомога ретельніше помилася, змочивши свої рани від мотузки на зап’ястках та відтерши засохлу кров на кісточках.
Дещо пізніше той самий чоловік приніс їй їжу. Цього разу більше ніж зазвичай.
— Чому я тут? — спитала Шелаг.
Чоловік мовчки поставив тацю у центрі кімнати.
— Чому ви привели мене сюди? Pourquoi je suis ĺa?[121]
— It te le dira[122].
— Хто хоче поговорити зі мною?
Чоловік тільки жестом вказав їй на їжу.
— Mange[123].
— Ви маєте розв’язати мене, — попросила Шелаг і повторила: — Хто? Скажіть мені.
Чоловік ногою підсунув до неї тацю і знову сказав:
— Їж!
Коли він пішов, Шелаг накинулася на їжу. Вона з’їла геть усе, навіть серцевину та корінець яблука, потім повернулася до вікна. Перші промені сонця вирвалися з-за верхогір’я, перетворюючи сірий світ на білий.