— Я певна, що батько скоро прийде, — промовила нарешті Алаїс, почуваючись відповідальною за його тривалу відсутність. — Він пообіцяв мені.
— Так, ми знаємо, — сказав Симеон, поплескавши Алаїс по руці. Його шкіра була такою сухою, як пергамент.
— Ми не зможемо чекати надто довго, — озвалася Есклармонд, дивлячись на двері, які залишалися зачиненими. — Невдовзі повернуться власники будинку.
Алаїс перехопила їхні погляди. Не маючи змоги довше терпіти напруження, дівчина нахилилася до них.
— Учора ви не відповіли на моє запитання, Есклармонд, — Алаїс сама здивувалася, як спокійно звучав її голос. — Ви також охоронець? Книга, яку шукає мій батько, зберігається у вас?
На мить її слова повисли у повітрі між співрозмовниками, ніким не підтверджені. Потім, на подив Алаїс, Симеон радо крякнув.
— Що батько розказав тобі про Noublesso? — запитав він, і його чорні очі при цьому виблискували.
— Тільки те, що завжди було п’ятеро охоронців, покликаних оберігати Книги Трилогії лабіринту.
— А батько пояснив тобі, чому їх має бути п’ятеро?
Алаїс похитала головою.
— Navigatairè, очільника підтримували четверо посвячених. Разом вони представляють п’ять точок людського тіла та силу числа п’ять. Кожного охоронця обирають за його силою духу, рішучістю та вірністю. Не важливо хто він — християнин, сарацин, юдей. Наша душа, наша сміливість — ось що важить, а не кров, суспільне становище чи походження. Це також відбиває суть таємниці, яку ми поклялися захищати і яка належить кожному вірному й водночас нікому. — Симеон посміхнувся. — Орден Noublesso de los Seres існує протягом понад двох тисяч років — хоча був відомий не завжди під таким іменем, — щоб зберігати цю таємницю. Інколи наше існування приховувалось, певний час ми жили відкрито.
Алаїс обернулася до Есклармонд.
— Батько не може прийняти вас як охоронницю. Він просто не здатен у це повірити.
— Це не відповідає його очікуванням.
— Вельми схоже на Бертрана, — захихотів Симеон.
— Він не міг навіть уявити, що п’ятим охоронцем буде жінка, — відповіла Алаїс, стаючи на захист батька.
— У минулому це мало менше значення, — вів далі Симеон, — Єгипет, Ассирія, Рим, Вавилон — ці стародавні культури, про які ви чули, виявляли більше поваги до жіночої статі, ніж у наші смутні часи.
Алаїс хвильку замислилася й потім спитала:
— Ви гадаєте, Хариф мав рацію, вважаючи, нібито Книги будуть у безпеці в горах?
Симеон здійняв руки.
— Це не ми мусимо вирішувати, шукати правду або запитувати, що буде чи не буде. Наше завдання — просто охороняти Книги та оберігати їх від пошкодження. Бути певними, що вони готові у потрібний момент.
— Ось чому Хариф обрав саме твого батька для перевезення Книг, а не когось із нас, — додала Есклармонд. — Посада начальника фортеці робить Бертрана найліпшим envoi[131]. Він має доступ до людей та коней і може подорожувати вільніше, ніж будь-хто з нас.
Алаїс вагалася, не бажаючи здатися не відданою своєму батькові.
— Тато має покинути віконта. Він розривається між старою клятвою та новими обов’язками.
— Кожен з нас потерпає від таких самих суперечностей, — відповів їй Симеон, — кожен вагається, обираючи собі найкращий шлях. Бертранові пощастило прожити досить довго без того, щоб робити такий вибір, — Симеон нахилився і взяв руки Алаїс. — Бертран не може зволікати, ти маєш підштовхнути його до виконання свого призначення. Те, що Каркассона досі не поступалася ворогові, ще не означає, що так трапиться і цього разу.
Алаїс відчувала на собі погляди співрозмовників. Вона встала і підійшла до каміна. Її серце шалено забилося, коли зненацька в неї виникла блискуча думка.
— Чи можна комусь іншому діяти замість нього? — нарешті промовила Алаїс тихо.
Есклармонд одразу ж зрозуміла перебіг її думок.
— Не певна, що батько тобі це дозволить. Ти йому надто дорога.
Тепер Алаїс повернулася до них обличчям.
— Перед тим як їхати до Монпельє, батько довірив мені таємницю. У принципі, він уже дав свою згоду.
Симеон кивнув, але додав:
— Так, це правда, але ситуація змінюється щодень. Що ближче французи підступають до кордонів земель віконта Тренкавеля, то небезпечнішими стають дороги, я бачив це на власні очі. Невдовзі стане загалом надто небезпечно подорожувати кудись.
Утім, Алаїс стояла на-своєму.