Еліс відчула, як її шкіру обсипало холодом. Це неможливо!
— Гадаєш, він бреше?
— Не будь дурнем, Франсуа-Батист, — огризнулася матір, — він каже неправду, і це очевидно. Якби доктор Таннер узяла цю каблучку, то в Оті її пошуки не забрали б чотирьох днів. Окрім того, мої люди перевірили його квартиру та офіс.
— Тож...
Марі-Сесіль різко перервала сина.
— Якщо... якщо в Оті дійсно є каблучка — у чому я сумніваюся, — то він поцупив її у бабусі Бйо чи ще десь. Можливо, він сам забрав її з печери.
— Тоді навіщо перейматися?
Раптом їхню розмову перервав голосний телефонний дзвінок. Серце Еліс аж підскочило. Франсуа-Батист поглянув на матір.
— Відповідай, — промовила вона.
Хлопець узяв слухавку:
— Так?
Еліс ледве дихала, боячись себе виказати.
— Oui, je comprends. Attends[161], — Франсуа прикрив слухавку рукою, — це О’Доннел. Вона каже, що має Книгу.
— Запитай, чому її так довго не було на зв’язку.
Франсуа-Батист кивнув.
— Де ви були з понеділка? — він послухав відповідь. — Ще хтось знає, що вона у вас? — знову пауза. — Ok. A vingt-deux heures. Demain soir[162].
Нарешті він поклав слухавку.
— Ти певен, що це вона?
— Голос був її. Вона ж знає домовленість.
— Він, мабуть, підслуховував.
— Що ти маєш на увазі? — невпевнено відповів Франсуа-Батист. — Хто?
— Невже треба кричати про це вголос? Оті, звичайно ж.
— Я...
— Шелаг О’Доннел була відсутня кілька днів. Щойно я щасливо добулася до Шартра, О’Доннел з’явилася знову! Спочатку каблучка. Потім Книга.
Франсуа-Батист утратив над собою контроль.
— Але ж ти тільки нещодавно захищала його! — закричав він. — Звинувачуючи мене в тому, що я роблю висновки надто швидко. Якщо ти знала, що він грає проти нас, то чому не сказала, замість убирати мене дурнем? Ба більше, чому ти не зупинила його? Ти хоч колись сама цікавилася, навіщо йому так потрібні ці Книги? Що він збирається з ними робити? Продати їх на аукціоні тому, хто запропонує найвищу ціну?
— Я добре знаю, навіщо йому Книги, — холодно промовила Марі-Сесіль.
— Чому ти завжди так чиниш? Ти постійно принижуєш мене.
— Розмову закінчено, — перервала Франсуа матір, — ми від’їжджаємо завтра вранці. Ми приїдемо задовго до вашої зустрічі з О’Доннел, і я матиму час приготуватися. Церемонія почнеться опівночі, як і було заплановано.
— Ти хочеш, щоб з нею зустрівся я? — перепитав син, не вірячи власним вухам.
— Це ж очевидно, — відповіла вона. Вперше за довгий час у її голосі почулися бодай якісь емоції. — Мені потрібна Книга, Франсуа-Батист.
— Але якщо в нього немає Книги?
— Не думаю, щоб Оті так переймався, якби в нього її не було.
Еліс почула, як Франсуа перетнув кімнату і відчинив двері.
— А як щодо нього? — знову озвався син дещо роздратовано. — Ти не можеш залишити його тут, щоб...
— Залиш Уїла мені. Хай це тебе не турбує..
Уїл ховався у шафі, яка стояла у кухонному переході.
Шафа була захаращена всіляким мотлохом і пахла шкіряними пальтами, старими чобітьми та вощеними жакетами, але це було єдине місце, з якого Уїл міг добре спостерігати за бібліотекою і дверима до кабінету. Він бачив, як Франсуа-Батист вийшов із книгозбірні першим і рушив до кабінету, за кілька хвилин потому вийшла і Марі-Сесіль. Зачекавши, поки зачиняться важкі двері, Уїл одразу ж залишив свою схованку й побіг через хол до бібліотеки.
— Еліс, — прошепотів він, — мерщій! Маємо час, щоб вивести тебе звідси. Прозвучало тихе шурхотіння, й Еліс вилізла з-за софи.
— Мені шкода, — промовив Уїл, — це моя провина. З тобою усе гаразд?
Еліс кивнула, хоча була бліда як смерть.
Уїл узяв її за руку, але Еліс відмовилася йти з ним.
— До чого це усе, Уїле? Ти тут живеш. Ти знаєш цих людей, але готовий кинути все, щоб допомогти незнайомці. Це ж нісенітниця.
Уїл хотів сказати, що для нього вона не є незнайомкою, але стримався.
— Я...
Він не знав, що відповісти. Здавалося, кімната зникла. Зараз Уїл бачив лишень обличчя Еліс, що мало форму серця, та її рішучі очі, які, далебі, дивилися йому прямісінько в душу.
— Чому ти не сказав мені, що ти... ви з нею...? Що ти мешкаєш тут.
Уїл не міг витримати її погляду. Еліс пильно дивилася на нього ще трохи, потім швидко вийшла з бібліотеки в хол, залишивши його позаду.