Гільєм бився неподалік від віконта, продираючись на своєму бойовому коні крізь гущу нападників, топчучи всіх, хто траплявся йому на шляху.
Алаїс помітила Альзе де Пріксана поряд із чоловіком. Вона бачила, як його кінь спотикнувся й Альзе впав. Тієї самої миті Гільєм повернув свого коня і прийшов на допомогу другові. Оскаженілий від запаху крові та брязкоту сталі сильний огир Гільєма став на задні ноги і звалив хрестоносця на землю, таким чином давши Альзе час підвестися й уникнути небезпеки.
Французи мали надто велику перевагу в силі. Натовп наляканих і поранених чоловіків, жінок і дітей кинулися до Ціутата якраз перед своїми солдатами. Військо французів усе прибувало. Вони завойовували вулицю за вулицею.
Нарешті Алаїс почула наказ відступати.
— Repli! Repli![168]
Під прикриттям ночі жменька захисників повернулася до передмістя. Вони вбили кількох хрестоносців, що стояли на чатах, підпалили решту будинків, відтак принаймні залишивши французів без схованки, з якої вони могли б бомбардувати поселення.
Проте дійсність виявилася страшною.
І Сен-Вінсен, і Сен-Мігель здалися. Каркассона залишилася стояти одна-однісінька.
Розділ 58
За наказом віконта у Великій залі було поставлено столи. Тренкавель і пані Агнес ходили між ними, дякуючи чоловікам за допомогу, яку вони вже надали, і за ту, що чекала ще попереду.
Пелетьє почувався дедалі гірше. Зала наповнювалася запахом горілого воску, поту, холодних страв і теплого пива. Він не був упевнений, що довго витримає. Болі у шлунку ставали чимраз сильнішими і частішими.
Пелетьє спробував випростатися, але зненацька його ноги підломилися. Схопившись за стіл, Пелетьє посунувся вперед, розкидаючи врізнобіч тарілки, чаші й обгризені маслаки. Він почувався так, немовби дикий звір роздирав його живіт ізсередини. Віконт Тренкавель різко обернувся. Хтось заволав. Пелетьє знав, що слуги кинулися йому на допомогу і хтось почав кликати Алаїс.
Пелетьє взяли попід руки і повели до дверей. Перед ним пропливло обличчя Франсуа. Здавалося, Бертран чув накази, які давала Алаїс, але її голос лунав десь іздалеку, а слів він не міг зрозуміти.
— Алаїс, — покликав він, намагаючись торкнутися іі в темряві.
— Я тут. Ми віднесемо тебе до твоєї кімнати.
Начальник фортеці Пелетьє відчув чиїсь дужі руки, що підняли його, потім — свіже нічне повітря, коли його проносили через головне подвір’я, а потім збагнув, що його несуть нагору сходами.
Проте вони рухалися надто повільно. Судоми в його животі ставали дедалі сильнішими, кожний наступний спазм був ще болючішим за попередній. Бертран відчував, як недуга, що проникла в його тіло, отруює його кров і навіть дихання.
— Алаїс... — знову прошепотів він, але цього разу в його голосі чувся страх.
Щойно вони дісталися батькової кімнати, Алаїс послала Ріксанду знайти Франсуа й узяти ліки, які їй будуть потрібні. Вона також звеліла двом іншим слугам принести чистої води з кухні.
Алаїс залишилася поряд із батьковим ліжком. Донька зняла з нього забруднену верхню одіж і скинула її на купу, щоб потім спалити. Чума, здавалося, виділялася крізь пори його шкіри. Напади діареї ставали дедалі сильнішими й частішими, переважно виходили кров і гній. Алаїс наказала обкурювати кімнату квітами і травами, щоб заглушити сморід, але ніяка кількість запашної лаванди та розмарину не могла приховати справжній стан батька.
Ріксанда повернулася досить швидко з усіма ліками й допомогла Алаїс змішати засушені ягоди брусниці з гарячою водою до утворення рідкої однорідної маси. Знявши з батька весь одяг, Алаїс накрила його чистим тонким простирадлом, потім ложкою влила рідину в його бліді помертвілі вуста.
Пелетьє одразу ж виблював перший ковток. Алаїс спробувала знову. Тепер батькові вдалося ковтнути ліки, але це коштувало йому величезних зусиль, а його тілом прокотилася хвиля судом.
Раптом час перестав існувати для Алаїс, він рухався ні надто швидко, ні надто повільно, поки вона намагалася зупинити хворобу. Опівночі до кімнати зайшов віконт Тренкавель.
— Які новини, Алаїс?
— Він дуже хворий, Messire.
— Вам щось потрібно? Лікар чи якісь ліки?
— Ще трохи води, якщо можна. Я нещодавно послала Ріксанду знайти Франсуа, але він ще не приходив.
— Ви матимете воду.
Через плече віконт поглянув на ліжко.
— Чому хвороба вразила його так швидко?