— Ти не збираєшся поговорити з ним?
— Тільки якщо це зробить тебе щасливим, — промовила Марі-Сесіль, вислизаючи з ліжка. Зробивши шпарку в дверях, вона тихо перекинулась кількома фразами з сином, так що Уїл нічого не розчув, потім почулося тупотіння ніг у залі. Вона повернула ключ у замку та обернулася обличчям до коханця.
— Так краще? — запитала вона м’яко.
Марі-Сесіль повільно підійшла до нього, дивлячись крізь бахрому густих вій. У її русі вгадувався якийсь намір, якась гра, але Уїл відчував, що його тіло готове взяти в цьому участь.
Вона штовхнула його назад до ліжка й сіла поверх, поклавши руки йому на рамена. Її гострі нігті залишили слабкі подряпини на шкірі коханця. Він відчував, як її ноги притислись по обидва боки. Він потягнувся і провів пальцями по її гладеньких засмаглих руках, тильною стороною долонь попестив груди крізь шовк. Тоненькі шовкові бретельки легко впали з її витончених плечей.
Раптом задзвонив мобільний телефон, що лежав поряд на столику. Уїл не зважив на нього. Він звільнив її тіло від легкого вбрання аж до талії.
— Вони перетелефонують, якщо це справді важливо.
Марі-Сесіль поглянула на номер, що висвітився на екрані. Її настрій одразу ж змінився.
— Я мушу відповісти на цей дзвінок.
Уїл спробував зупинити її, але Марі-Сесіль нетерпляче відштовхнула його.
— Не зараз.
Одягаючись, вона попрямувала до вікна.
— Oui. J’écoute[49].
Уїл чув тільки потріскування: зв’язок був поганим.
— Trouve-le, alors![50] — сказала Марі-Сесіль і відключила телефон.
Її лице палало від гніву, вона потяглася за наступною сигаретою. У неї тремтіли руки.
— Якісь проблеми?
Спочатку Уїл думав, що вона не почула його запитання. Здавалося, ніби вона просто забула про нього. Потім Марі-Сесіль поглянула в його бік і промовила:
— Дещо з’ясувалося.
Уїл зачекав ще трохи, та вона більше нічого не додала й очікувала, коли вже він піде геть.
— Пробач, — нарешті мовила Марі-Сесіль примирливим тоном. — Я б радше залишилася з тобою, але...
Уїл роздратовано зіскочив з ліжка і натягнув свої джинси.
— Побачимося за обідом?
Вона відвернулась і відповіла:
— У мене зустріч. Ділова, якщо ти пам’ятаєш.
Марі-Сесіль стенула плечима й додала:
— Може, пізніше, гаразд?
— Коли це «пізніше»? О десятій? Опівночі?
Вона підійшла до коханця, переплела свої пальчики з його пучками й промовила ще раз:
— Мені шкода.
Уїл спробував вирватися, проте вона не дала йому цього зробити.
— Ти завжди так робиш. Я ніколи не знаю, що відбувається, — казав Уїл.
Вона підійшла ще ближче, так, щоб він відчував, як крізь тонкий шовк убрання її груди торкаються його оголеного торса. Попри кепський настрій, Уїл відчув, що його тіло відгукується.
— Це ж просто бізнес, — пробурмотіла вона, — нема чого ревнувати.
— Я не ревную. — Уїл уже втратив лік тому, скільки разів вони говорили про це. — Це більше ніж...
— Ce soir[51], — сказала вона, відпускаючи його руки. — А тепер мені час збиратися.
Перш аніж він устиг заперечити, Марі-Сесіль зникла у ванній кімнаті й замкнула за собою двері.
Коли Марі-Сесіль вийшла з ванної, то із полегкістю зазначила, що Уїл пішов. Вона б не здивувалася, побачивши його все ще в ліжку з тією ж самою розгубленою посмішкою на обличчі.
Його домагання починали діяти їй на нерви. Поступово він вимагав її уваги і часу значно більше, ніж вона готова була йому приділити. Здавалося, він хибно розумів їхні стосунки. Їй варто буде поговорити з ним.
Марі-Сесіль викинула Уїла з голови.
В кімнаті прибирала покоївка. Її одяг був готовий і розкладений на ліжку, а її золоті черевики ручної роботи стояли на підлозі поряд з ліжком.
Жінка запалила сигарету, яку витягла з валізки. Вона курила забагато, але була надто знервована цього вечора. Перед тим як запалити, Марі-Сесіль постукала фільтром по кришечці запальнички; це була ще одна її манірна звичка, що її вона успадкувала від свого дідуся, як і чимало іншого.
Марі-Сесіль підійшла до дзеркала. Білий шовковий халат вільно зісковзнув з її плечей. Вона схилила голову набік і дуже пильно глянула у люстро критичним оком. Струнке гнучке тіло, біле не за модою; повний високий бюст, бездоганна шкіра. Вона провела рукою навколо темних сосків, потім нижче, — до лінії стегон і свого плаского живота. Навколо очей і рота, либонь, з’явилося кілька зморшок, але все решта лишилося як у юності.