Геракл – у грецькій міфології – один з найпопулярніших героїв, син Зевса. Здійснив 12 великих подвигів.
Геракліт Ефеський (бл. 520 – бл. 460 до н. е.) – давньогрецький філософ-матеріаліст, стихійний діалектик. Першоосновою всіх речей вважав вогонь.
Гермес – у грецькій міфології – посланець богів, бог торгівлі, покровитель мандрівників.
Гетера – у давніх греків – незалежна освічена жінка, подруга й полюбовниця. Гетери мали свої школи (музейони), де дівчат навчали музики, співу, складати вірші, танцювати.
Гзмиз – різьблений стовп.
Гірей – Гіреї – династія татарських ханів у Криму в XV-XVІІІ ст., що чинила постійні напади на Україну.
Гітана – іспанська циганка.
Грааль, лицарі св. Грааля – герої лицарських романів Кретьєна де Труа «Повість про Грааля» та ін., які шукають міфічну «чашу Грааля» – чашу євхаристії (з кров’ю Ісуса Христа), зазнаючи при цьому чимало пригод.
Даждьбог (Даж-бог) – у слов’янській міфології – бог Сонця, світла й вогню.
Дафне – за старогрецькою міфологією – німфа, що боялася кохання сонячного бога Фобоса й була перетворена в лавр.
Дик – дикий кабан.
Диптихон – воскова табличка для писання в античному світі.
Діоніс – у грецькій міфології – бог виноградарства й виноробства. У римській міфології – Вакх (Бахус).
Драгва – болото, драговина.
Дріада – у старогрецькій міфології – лісова німфа, що народжувалася, жила й умирала разом з деревом.
Екзорцизм – замовляння злих духів.
Ексоміда – коротка денна або спальна одежа, застібнута тільки на одному плечі.
Еллада (Гелада) – Греція.
Елевзінські містерії – щорічні релігійні свята в давньому грецькому місті Елевзіс на честь богині Деметри; відбувалися у вузькому колі втаємничених.
Елементал – дух, що панує над одним із чотирьох елементів за вченням середньовічних фізиків.
Еос – богиня світанку.
Епіталама – весільна пісня на честь молодих у стародавніх греків і римлян.
Епітафія – намогильний напис.
Ергустули – підземна в’язниця для рабів, закованих у кайдани.
Ерос – у грецькій міфології – бог кохання.
Ексоміда – грубий верхній одяг.
Еспанія – Іспанія.
Ефеб – юнак, парубок.
Желва – співуча пташка. Жоломія – сопілка.
Забаєна – заворожена.
Загара – бажання.
Звинний – меткий, спритний.
Зевс – у старогрецькій міфології – батько богів, найстарший між богами.
Зерем’яна– схованка, лігво.
Зефір – у грецькій міфології – бог західного вітру.
Зоста – дівчина.
Ігемон – виша службова особа, князь.
Ігор – великий київський князь (912-945), убитий під час древлянського повстання 945 р.
Ізіда – головне божество давньоєгипетської міфології, покровителька плодючості і материнства, богиня життя й здоров’я.
Ірис – райдуга.
Канонарх – законник, чернець.
Карл VІ (1685-1740) – імператор Священної Римської імперії.
Кіммерійська країна – найдавніші хліборобські племена, що жили на території нинішньої Південної України. У VІІ ст. до н. е. їх витіснили скіфи.
Клепсидра – піщаний або водяний годинник.
Климент – один із перших римських пап.
Кобка – відлога.
Ковтки – сережки.
Колопні – коноплі.
Конкубіна – незаконний шлюб.
Котвиця – якір.
Кретьєн де Труа – французький письменник другої половини XІІ ст., автор романів з циклу творів про короля Артура й лицарів Круглого столу.
Лаврські Сади – сади на території Києво-Печерської лаври.
Лампос – блиск; один із коней, запряжений у колісницю Фобоса.
Лекіф – скляна ваза.
Лектика – ноші, на яких можна було сидіти або лежати.
Лепрозний – прокажений.
Логос – у давньогрецькій філософії – світовий розум, вічний світовий закон.
Логофет – вищий чиновник у візантійському державному апараті; хранитель патріаршої печатки.
Лосна – божество в язичницькій міфології.
Марафон – давньогрецьке поселення в Аттіці, в районі якого 13.ІX. 490 р. до н. е. грецьке військо завдало поразки персам.
Марена – у давньоукраїнській міфології – богиня весни й води.
Марк Аврелій (121-180) – римський імператор з 161 р., філософ, представник стоїцизму.
Мева – чайка; русалка.
Мітра – іранське божество сонця, світла, чистоти і правди. Культ Мітри поширювався також у Римській імперії.
Мокош – у давньоруській язичницькій міфології – жіноче божество родючості й домашнього господарства.