Нави – русалки.
Нард – рослина з родини валеріанових з дуже пахучим коренем; пахуча речовина, виготовлена з цієї рослини. Нетопир – кажан.
Никати – дивитися, поглядати.
Нобіле – знатний вельможа.
Обавник – віщун-ворожбит.
Облечений – одягнений.
Олімп – у грецькій міфології – священна гора в Фессалії, яку вважали місцем перебування Зевса та інших богів.
Офіра – жертва.
Палета – інструмент для нанесення фарби на іконну дошку.
Пан – у давніх греків – бог лісів і черед, винахідник сопілки, істота з козлячими ногами й рогами; ночами він лякав людей; звідси «панічний страх». У римській міфології – Фавн.
Парки – у греко-римській міфології – три сестри-богині людської долі; одна з них ножицями перерізувала нитку життя.
Патрицій – у Давньому Римі – родовий аристократ.
Перун – у східнослов’янській міфології – головний бог, бог дощу, грому й блискавки.
Петрики – птахи.
Півтуциту – півдюжини, шість.
Пітія (Піфія) – віщунка і жриця Аполлона в Дельфах.
Платон (428/27 – 348/47 до н. е.) – давньогрецький філософ.
Погар – келих.
Позирати – дивитися.
Полігімнія – одна з дев’яти муз, винахідниця ліри, покровителька ліричної поезії і красномовства у грецькій міфології.
Понт Евксін – Чорне море.
Піп Іван – назва гірської вершини на Закарпатті. Посейдон – у міфології давніх римлян – бог моря і мореплавства.
Профетос – жрець.
Психопомпос – дослівно: провідник душ; так називали Гермеса, обов’язком якого було відводити душі померлих до Елізіуму – раю або Тартару – пекла.
Пущик – сич.
Равл – слимак, равлик.
Ракоці Ференц ІІ (1676-1735) – трансільванський князь, керівник антигабсбурзької визвольної війни угорського народу. Війна почалася на території нинішнього Закарпаття.
Раменатий – плечистий.
Расени – самоназва етрусків, що населяли у першому тисячолітті до н. е. північно-західну частину Апеннінського півострова (Етрурію).
Рева – лоза.
Рогволод (Василько) Рогволодович (ІX ст.) – полоцький князь.
Рогніда Рогволодівна (пом. 1000 р.) – полоцька княжна, друга дружина київського князя Володимира Святославича.
Руми – руїни.
«Руська правда» – зведення норм давньоруського права XІ – XІІ ст.
Сен-Жермен Карл – відомий французький алхімік і авантюрист (XVІІІ ст.), життя і пригоди якого сповнені різних таємниць.
Сиринкс – старогрецька пастуша сопілка; кілька сопілок різної довжини, зібраних в один музичний інструмент, свиріль.
Скити – скіфи – племена, що жили в VІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е. на півдні нинішньої України.
Софо кл (бл. 496-406 до н. е.) – давньогрецький драматург.
Споювати – з’єднувати.
Стилос – паличка, якою писали в давнину.
Таберна (таверна) – корчма.
Тавити – плавити.
Таврида – давня назва Кримського півострова.
Танатос – у грецькій міфології – бог смерті; його зображали, як і Ероса, крилатим і заквітчаним вінком з квітів маку.
Тарча – щит.
Тебаїда (Фебаїда) – Еллада, Греція; сестра Аполлона.
Тектина – рідина.
Тигла – вогненна піч.
Тиркиз – обрій.
Титани (Гіганти) – у старогрецькій міфології – велетні, що хотіли скинути всіх богів; їх переміг Зевс і поскидав у Тартар – пекло.
Трирема – стародавня галера з трьома рядами весел по обидва боки.
Троль – карлик.
Туніка – у давніх римлян – спідній одяг під тогою.
Убрус – скатерть.
Уеди – сухі долини в пустелях.
Уроєний – уявний, надуманий.
Фавн – божество римської міфології, покровитель лісів, отар і пастухів. У грецькій міфології – Пан.
Фаетон – у давньогрецькій міфології – син Геліоса й океаніди Клімени. Не міг впоратися з сонячною колісницею, і Зевс убив його ударом блискавки.
Фойбос (Фобос) – дослівно «блискучий», друге ім’я Аполлона, бога світла, сонця, поезії й музики.
Хова – нянька.
Хоре – бог сонця у міфології давніх слов’ян.
Хронос – у старогрецькій міфології– батько Зевса, уособлення часу.
Чечуга – стерлядь.
Чувати – перебувати, знаходитись.
Чуть – відчуття.
Юга – імла.
Юлавий – повільний, нікчемний.
Яс – давньоруське язичницьке божество.
Ятлик – дятел.
Non nobіs, Domіne, non nobіs, sed nomіnі tuo da glorіam. – Не мені, Господи, не мені, а во славу імені твого.