Замислимося на хвилину про наслідки згаданих ситуацій. Я просив вас відповісти на запитання: «У чому різниця між курцем і некурцем?» Зрозуміло, що один курить, а другий – ні. Оскільки це не тільки правильна, але й очевидна відповідь, ми, не усвідомлюючи цього, наближуємося до розв’язання проблеми у зворотному напрямку. Тобто ми намагаємося розв’язати проблему шляхом повної відмови від куріння. На цьому етапі таке рішення може видатися вам логічним. Але я готовий пояснити, чому воно не тільки нелогічне, але й може спричинити нову проблему.
На даху вашого будинку бракує однієї черепичини. Щоразу, коли йде дощ, на дорогому килимі з’являється мокра пляма. Як вам розв’язати цю проблему? Можна забрати килим, а туди, де зі стелі капає вода, поставити відро. А можна вирішити це питання більш радикально і переїхати в інший будинок. Хоча на власне проблему ці заходи не вплинуть. Розумніше й ефективніше було б усунути причину, тобто покласти нову черепичину.
Нам притаманний такий же підхід і у розв’язанні інших життєвих проблем, тобто ми навіть не намагаємося шукати першопричину. Коли в нашого автомобіля або велосипеда спускає колесо, ми сподіваємося виправити ситуацію, підкачавши шину. Якщо невдовзі колесо знову спускає, а ви занадто ледачі або оптимістичні чи ж, як і я, наділені обома цими якостями, то ви знову беретеся за насос. Так повторюється ще кілька разів. Хоча якими б ледарями або оптимістами ми не були, вже на другий раз розуміємо, що шина пробита і єдиний вихід – її заклеїти.
Справжня відмінність між курцем і некурцем полягає не в тому, що один курить, а другий – ні. Суть її в тому, що куріння – лише наслідок проблеми. Сподівання кинути курити, відмовившись від цигарок, рівноцінні поставленому в місці протікання відру замість того, аби полагодити дах, чи тому ж періодичному підкачуванню шини замість її ремонтування.
Курець відрізняється від некурця тим, що в першого є залежність від цигарок, а в другого її немає. Це і є справжня проблема – аналог відсутньої черепичини або ж проколотої шини. Просто визнайте цей беззаперечний факт: курити нас не примушує ніхто, крім нас самих. Навіть коли люди довкола нас щосили намагаються допомогти нам позбутися цієї шкідливої звички, ми знаходимо спосіб протистояти їм. Намагаючись скоротити щоденну кількість цигарок і зрештою кинути курити, ви навіть ладні терпіти чи не єдині труднощі, коли якась частина нашого мозку повторює: «А я хочу курити!» Якщо мозок мовчить, то відмова від куріння дається нам легко. Напевно, ви не повірите, але будь-який курець, зокрема й ви, може кинути курити, дотримуючись правильного підходу.
Отже, щоб кинути курити, розглянемо причину проблеми. Доведеться позбутися потреби чи бажання курити, до того ж не просто на кілька годин, днів, місяців або років, а назавжди. Навіть фахівці не вірять, що можна відмовитися від куріння, не застосовуючи при цьому силу волі. Але поміркуйте: якщо у вас немає потреби або бажання затягтися черговою цигаркою, то навіщо взагалі сподіватися на силу волі, щоб не курити?
Можливо, зараз у вас з’явилася думка: мовляв, усе це прекрасно, мені немає чого заперечити, залишається лише підкоритися, адже, крім мене самого, ніхто не змушує мене курити, значить, у мене є якась вада, яка псує мені життя, але хіба може книга усунути цю ваду?
Еврика! Ви дивитеся в корінь проблеми. У випадку із черепичиною і проколотою шиною ми чітко бачимо і причину проблеми, і її вирішення. Якщо ж говорити про куріння, ми розуміємо, що єдиний шлях – це позбутися бажання курити раз і назавжди. Легко сказати. Але як цього досягти?
Давайте розглянемо проблему глибше. Перш ніж позбутися бажання курити, нам треба зрозуміти, чому воно в нас виникає. Зрештою, ми не народжуємося з цим бажанням. Людство сотні тисяч років обходилося без куріння. Нікому навіть не спаде на думку вважати, що в навмисному вдиханні смердючого і канцерогенного диму є хоч щось природне. По суті нікого з нас не тягнуло курити, поки ми не спробували першу цигарку. Якщо ви одна з тих нещасливців, яка потрапила до нікотинової пастки в ранньому віці, тому не пам’ятає той час, коли не мала потреби в курінні, не хвилюйтеся. Якби ви відчували, що вам чогось бракує, ви це запам’ятали б! Раніше я вже давав визначення промивання мозку:
«Це процес, мета якого – радикальна зміна поглядів і переконань людини».
З раннього віку нас щодня завалюють так званими фактами. А стосовно куріння – запевняють, що нікотин допомагає розслабитися і зосередитися, рятує від стресу і проганяє нудьгу. Хоча разом із тим нам пояснюють, що це шкідлива, огидна звичка, яка легко укорінюється, згубно впливає на наше здоров’я та гаманець, якщо ми по дурості своїй занадто їй потураємо. Парадоксально, але гучніше за всіх про шкоду куріння заявляють люди, які найчастіше димлять безперестанку, – наші батьки! Ми віримо їм, але, всупереч залякуванням, не звертаємо на це уваги. Бо знаємо: мама тягнеться за пачкою цигарок щоразу, коли нервує, а тато без цигарки не може говорити по телефону. До того ж словесні підтвердження ми чуємо від них регулярно: «Хутко дай мені цигарку!», «Вийдемо звідси, мені треба покурити». Або коли намагаються кинути курити: «Я вбив би за цигарку!» Остання фраза зазвичай супроводжується спалахами роздратування і депресії, які свідчать про нікотинове голодування.
Називати все це промиванням мозку не зовсім правильно, оскільки в юному віці наші уявлення і переконання не так змінювалися, як формувалися. Зрозуміло, що вся ця купа інформації, усі «за» і «проти» стосовно куріння анітрохи не зачіпали нас. У дитинстві ми вірили обом сторонам. Оскільки ми не мали ані потреби, ані бажання курити, вміли радіти спілкуванню, долати стреси без цигарок, то були у вигідному становищі.
Куріння нічого нам не надає, проте багато чого позбавляє. В історії людства нема жодного курця, утім, як і алкоголіка та наркомана, який заздалегідь думає, що стане залежним. Якби вони передбачали таку перспективу, то навряд чи погодилися б на першу дозу. Саме тому, що смак першої цигарки видається огидним, ми помиляємося і віримо, що в куріння не втягнемося ніколи.
Промивання мозку починає діяти лише після того, як ми потрапляємо до нікотинової пастки. Тобто, перш ніж проковтнути приманку, ми ставимося до куріння як до шкідливої, брудної, руйнівної звички. Перша цигарка не тільки підтверджує ці уявлення – вона розвінчує міф про куріння як про приємне проведення часу. Незважаючи на все це, досить швидко ми починаємо отримувати задоволення від куріння, воно допомагає нам розслабитися і надає впевненості. Невдовзі ми вже не можемо обійтися без цигарок – стаємо з ними нерозлийвода. Та хоч якими темпами не йшов би цей процес, ми його не помічаємо. Проте неможливо заперечити, що наші уявлення змінилися. Адже оптиміст сприймає пляшку наполовину наповненою, а песиміст – наполовину порожньою. Хто має рацію?
Розділ 2
Пляшка наполовину повна чи наполовину порожня?
Якщо пляшка заповнена на 50 % свого об’єму, то і песиміст, і оптиміст мають рацію. У кожного з них своє уявлення про один і той же факт. Кожен має право на власну думку, але в цій книжці йдеться не про думки, а лише про факти. Тож якщо пляшка заповнена більше або менше ніж на половину, то і в оптиміста, і у песиміста уявлення про дійсність хибне. Відповідаючи на запитання: «Чи допоміг вам Аллен Карр?», деякі колишні курці, які лікувалися в моїх клініках, напевно, скажуть: «Він промив мені мозок! Переконав, що мені взагалі немає більше сенсу курити».
Така відповідь мене лякає. Адже з неї випливає, що я користуюся тією ж тактикою, що і деякі секти, мета яких – контролювати думки сектантів. А найбільше турбує те, що досить просто цей процес можна зробити зворотним і переконати курця в необхідності знову почати курити.