Знову заскреготали важкі зубчасті колеса, тюремні ворота, видавши тяжке зітхання, пропустили поліційну карету з арештантами. Цікаво, куди їх розміщують? Тут було так порожньо й самотньо, що Агнеса була рада навіть товариству місцевої мишви. От чого-чого, а мишви в камері для вбивць було вдосталь, і якби тут була Беата, то просто збожеволіла б! Агнеса зітхнула. Зараз би вона зраділа й сестрі. Що вони роблять після її арешту? Мати, Альберт, Тео? Дивуються? Чи радіють? А Едвард...
Спогади про кузена змусили її здригнутися. Нащо, нащо вона передала йому записку?! Адже від неї однаково жодної користі, хіба що він зрозуміє, чому Агнеса так уперто мовчала. А якщо йому заманеться з’ясувати, до кого вона ходила, і він через необережність наразить на небезпеку всю родину?!
Вона віддала йому записку, бо повірила.
Того дня вона вірила тільки Едварду Яблонському, єдиній людині з усієї родини.
Чи не з’їхала вона з глузду?
Агнеса похитала головою. Неймовірно. Але як було не повірити? Те, як він стиснув її руку, як дивився, як відчайдушно намагався захистити... Перед внутрішнім зором спливло його бліде обличчя, спітніле чоло, а очі... Темно-сірі, перелякані, палкі. Вона ніколи не бачила такого вогню: це і лякало, і захоплювало водночас. Ці думки раптом збентежили Агнесу: вона сидить у найпохмурішій камері леобурзької в’язниці, а думає про Едвардові очі! Сором, та й годі!
Негода потроху вщухала, клапті чорних хмар пролітали на тлі повного місяця, в камері стало трохи світліше. І все-таки... Хто він такий?
Згадався день, коли вона вперше побачила того Едварда, що повернувся з Америки. Цей хтивий погляд, двозначні жарти! А ще той момент, коли він не випускав її з вітальні! «Люба кузино, ви ж розумієте, що рано чи пізно вам доведеться грати за моїми правилами?» Агнеса здригнулася від огиди. Що з ним сталося, як він міг так змінитися? І чи не грає вона зараз, сама того не усвідомлюючи, за його правилами?
Ні, Едвард став геть іншою людиною... це ніяк не вкладалося у неї в голові. Колись вона вже вирішила, що він — не той, за кого себе видає. Але як не придивлялася, знайти підтвердження цьому ніяк не вдавалося. Обличчя Едварда Яблонського. Його тіло, його руки, його очі, його волосся. Бракує хіба що вусів. Щоправда, він хмурився, сміявся, їв і ходив якось інакше. А ще дивний акцент. Але все решта... Всі родичі або намагалися не помічати змін, або дійсно їх не помічали.
Ця людина — ніби Едвардів брат-близнюк! Абсолютна зовнішня схожість, проте цілковита відмінність усередині.
В голові Агнеси раптом виник давній, майже забутий спогад.
Її батько, помітно роздратований, виходить з кабінету, різким жестом указуючи шлях своєму відвідувачеві. Невисокий чоловічок притискає до грудей капелюха та дріботить до сходів з винуватим виразом обличчя.
«Хто це, Vati[26]?»
«Ох, дитино, не питай. Спочатку цей чоловік намагався викупити в мене декілька винаходів, і я навіть боюся припустити, яку суму він запросив би за них у Сараєві. А тепер він геть з’їхав з глузду. Слід буде сказати Свенсонові, щоб більше не пускав його».
«Але в чому річ? Він небезпечний?»
«Ні, не хвилюйся, він просто занадто докучливий. Верзе про якісь „плями“ в нашому будинку, про паралельну реальність... Про двійників, які буцімто є в кожного з нас, про людей, що можуть переходити через кордони вимірів. Я відіслав його до професора Кубрика, мене такі гіпотези не цікавлять — вони не мають жодного наукового підтвердження. Ці казочки можуть захопити лише такого вразливого хлопчика, як твій брат».
Батько пішов, а спантеличена Агнеса залишилася стояти в коридорі.
Виявляється, вона таки дещо пам’ятала про людину з феротипу.
«Двійники, які є у кожного з нас...»
«Можуть переходити через кордони вимірів...»
Ні, це неможливо, адже не існує жодного наукового підтвердження. Простіше повірити в таємного брата-близнюка. Але в такому разі про його існування мали б знати Фелікс або Тео, і вони одразу б запідозрили недобре, коли Едвард змінився. Але здавалося, що вони не помітили жодних змін.
Що ж тоді сталося з Едвардом? Чому він нічого не пам’ятає? А ці його дивні слівця? Як він тоді сказав... «ні фіга не второпав»? Господи... Одне припущення химерніше за інше!
За вікном потроху світлішало, над гостроверхими вежами й горищами Леобурга розгорявся злий, яскраво-червоний світанок.
Пані Магді Яблонській,
маєток Яблонських,
вулиця Соборна, 18,
Аристократичний район
Люба моя дівчинко!
Пробач мені це фамільярне звернення... твій світлий образ я зберігала в серці двадцять чотири роки, і зараз, коли мій смертний час уже близько і всемилостивий Господь незабаром забере мене до себе, я згадую тебе з великою радістю. Увесь цей час я думала й молилася за вас із сином, але, на жаль, так і не отримала жодної звістки з Леобурга, а писати листи самим, як ти знаєш, нам суворо заборонено.
Проте, дізнавшись про мою хворобу, настоятель дозволив відіслати тобі записку. В цьому конверті міститься аркуш з метричної книги нашого монастиря, яку я дивом урятувала з нещодавньої пожежі, і твій клятвений підпис. Можливо, це ніколи не стане в пригоді вашій родині, але зараз, на смертному ложі, багато речей здаються мені вкрай важливими, тому я відчуваю, що мушу передати це тобі. Вирішувати, що робити з цим документом, маєш тільки ти сама, Магдо, але, сподіваюся, ти все-таки скористалася мудрою порадою нашого настоятеля й розповіла про все своєму поважному чоловікові.
Молюся за здоров’я всієї твоєї родини. Нехай благословить вас усіх Господь!
Сестра Жозефа.
13 січня 7524 року.
Монастир Ордену святого Роха.
Данило поспіхом розгорнув другий аркуш — давній, пожовклий від часу. Тут, у таблиці, гарним округлим почерком було виведено кілька імен і дат, а під одним записом дописано ще кілька рядків:
Запис 233.
Ім’я новонародженого: Римма Шубська.
Місяць, день, рік: березень, 18, 7496.
Звання, ім’я, прізвища батьків і якого віросповідання: Аристократичний район, чиновник Леобурзького управління торгівлі Леопольд Шубський і законна дружина його Барбра Шубська, уроджена Свідзельська, обоє латинського віросповідання.
Запис 234.
Ім’я новонародженого: Теодор Пьотр Яблонський.
Місяць, день, рік: березень, 20, 7496.
Звання, ім’я, прізвища батьків і якого віросповідання: Аристократичний район, купець, Фелікс Густав Яблонський і законна дружина його Магда Яблонська, уроджена Пастернак, обоє латинського віросповідання.
Спеціальні примітки: