— Маєте мобільний, щоб ми могли знайти вас, коли щось трапиться?
Харрі похитав головою. Унизу, з туману, почулася сирена. Чи йому вчувається?
— Може, хоч скажете, хто б вам міг повідомити?
Харрі знову похитав головою.
— Не турбуйтеся. Я телефонуватиму й щодня навідуватиму його. Гаразд?
Лікар кивнув і глянув услід Харрі, коли той зірвався з місця й кинувся до виходу.
Коли Харрі дістався до Фрогнер-парку, вже була дев’ята. Власне паркова територія — півтисячі квадратних кілометрів, але басейн займає лише незначну частину парку й обнесений парканом, тому поліції неважко було відгородити місце злочину. Вони лише обнесли стрічкою паркан і всадили поліцейського біля входу, де зазвичай продають квитки у басейн. Зграя стерв’ятників, кримінальних репортерів, уже злетілася й клекотала біля воріт, жадаючи лише одного: поглянути на тіло. Депутат стортингу, як не крути, тож громадськість має право побачити такий знаний труп. У «Кафепікені» Харрі взяв чашечку «американо». Столики у них стояли на вулиці упродовж лютого, тож Харрі, вмостившись, запалив цигарку й став роздивлятися натовп біля входу в басейн.
На стілець поряд опустився якийсь добродій.
— Невже Харрі Холе власною персоною? Де ж це ви пропали?
Харрі звів очі. Рогер Єндем, кримінальний репортер з «Афтенпостен», теж запалив цигарку й махнув рукою у бік Фрогнер-парку:
— Нарешті Маріт Ульсен отримала бажане. До восьмої вечора вона стане зіркою. Повіситися на вишці для стрибків у парку Фрогнер. Good career move[33]. — Він обернувся до Харрі й скривився. — А що з вашою вилицею? Маєте кепський вигляд.
Харрі нічого не відповів. Сьорбав каву, не збираючись порушувати ніякову паузу. Сподівався, на жаль, марно, що журналіст второпає: його товариство небажане. З туману над їхніми головами почулося ляскання — звук гвинта гелікоптера. Рогер Єндем, примружившись, поглянув угору.
— Певно, з «Верденс ганг»[34]. Цілком у їхньому стилі — винайняти гвинтокрил. Сподіваюсь, туман не розвіється.
— Отже… Отже, краще хай фотографій ніхто не побачить, аніж їх зробить «Верденс ганг»?
— Певна річ! А хіба ви вже щось знаєте?
— Та, без сумніву, менше, ніж ви, — відповів Харрі. — Тіло знайшов один з нічних вартових і відразу зателефонував у поліцію. А ви що знаєте?
— Голову цілком відірвано. Скидається на те, що жінка стрибнула з самої верхівки з мотузкою навколо шиї. Оскільки ж була не худенька… Вагова категорія — десь близько ста п’ятдесяти кіло. На паркані знайшли нитки, ймовірно, з її спортивного костюма. Вважають, що саме у тому місці вона проникла у парк. Інших доказів не знайшли, тому гадають, що вона була сама.
Харрі зробив глибоку затяжку. Голову повністю відірвано. От уже ці журналісти. Говорять достоту, як пишуть: «зворотною логікою», починаючи з найгарячішого.
— То що, це трапилось уночі? — закинув гачка Харрі.
— Чи вчора увечері. За словами чоловіка, Маріт Ульсен за п’ятнадцять десята пішла з дому на пробіжку. Як зазвичай.
— Пізнувато бігати підтюпцем.
— Як видається, вона бігала саме у цей час. Воліла бути сама у парку.
— М-м-м…
— До речі, я намагався знайти вартового, який її знайшов.
— Навіщо?
Єндем здивовано глянув на Харрі:
— Щоб отримати інформацію з перших рук, певна річ.
— Авжеж, — кивнув Харрі й знову зробив затяжку.
— Але він, здається, від усіх сховався, немає його ані тут, ані вдома. Мабуть, досі приголомшений, бідолаха.
— Та ну? Він же не вперше знаходить труп у басейні. Це, певно, керівники розслідування постаралися, щоб він не потрапив у ваші пазурі.
— Не вперше? Ви про що?
Харрі знизав плечима.
— Мене сюди вже кілька разів викликали. Через хлопчаків, котрі якось залізли у парк поночі. Раз трапилось самогубство, другого разу — нещасний випадок. Четверо друзяк поверталися з вечірки додому й захотіли розваг на п’яну голову: подивитися, у кого стане сміливості підійти найближче до краю вишки. Тому, хто ступив на самісінький край, було дев’ятнадцять, а найстарший серед чотирьох був його рідний брат.
— От дідько, — мовив Єндем спроквола.
Харрі зиркнув на годинник, наче поспішав.
— Довгенька, мабуть, була мотузка, — зауважив Єндем. — Враз голову з пліч. Чи ви колись таке чули?
— Том Кетчум, — одказав Харрі, залпом допив каву і підвівся.
— Кетчуп?
— Кетчум. З банди «Hole in the Wall». Повісили у Нью-Мексико у 1901-му. Звичайнісінька шибениця, лише мотузка задовга була.