— Задавили його, je crois[64]. Їх майже неможливо вполювати. Зустрічаються рідко, територія полювання величезна, полюють лише вночі. Вдень ховаються й зливаються з місцевістю. Як на мене, Харрі, це дуже самотня тварина.
Харрі дивився на чоловіків та жінок, що працювали у полі. Подекуди дорогою траплялися дорожні машини й гурти чоловіків, які латали автошляхи. Харрі зауважив, що внизу, у долині, будують шосе. За парканом радісні діти у синій шкільній формі грали у футбол.
— Rwanda is good[65], — мовив Джо.
Через дві з половиною години Джо тицьнув у переднє скло:
— Lake Kivu. Very nice, very deep[66].
Видавалось, ніби поверхня озера відбивала тисячі сонць. Країна на іншому березі озера називалася Демократична Республіка Конго. З усіх боків були гори. Вершину однієї з них накривала самотня біла хмара.
— Not cloud, — мовив Джо, наче прочитавши думки Харрі. — The killer mountain. Nyiragongo[67].
Харрі кивнув.
За годину вони проїхали кордон і попрямували у напрямку Гоми. Обабіч дороги сидів сухоребрий, як скелет, чолов’яга у драній куртці, дивлячись перед себе розпачливим, божевільним поглядом. Джо обережно кермував між вирвами у зораній вибухами глинистій дорозі. Їх обігнав джип. Військовий, похитуючись, з кулеметом, поглянув на них холодним змореним поглядом. Над головою ревіли двигуни літаків.
— UN, — мовив Джо. — More guns and grenades. Nkunda is coming closer to the city. Very strong. Many people escape now. Refugees. Maybe Mister van Boorst too, eh? I not see him long time[68].
— You know hum?[69]
— Everybody knows Mister Van. But he has Ba-Maguje in him[70].
— Ba-what?[71]
— Un mauvais esprit. A demon. He makes you thirsty for alcohol. And take away your emotions[72].
Кондиціонер дмухнув холодом. У Харрі між лопаток стікав піт.
Вони зупинились поміж халуп, що вишикувались у два ряди. Як зрозумів Харрі, саме це й був так званий центр міста Гома. Люди снували туди-сюди у непролазній багнюці поміж крамничок. Уздовж стін будинків стосами лежали чорні кам’яні блоки. З тих же блоків були зведені й деякі стіни. Земля скидалась на загуслу глазур, у повітрі кружляла сіра пилюка й тхнуло тухлою рибою.
— Lа, тут, — мовив Джо, показуючи на двері єдиного кам’яного будинку. — Чекатиму в машині.
Харрі зауважив, що коли він вийшов з машини, кілька чоловіків на вулиці зупинились. Зауважив їхню байдужість, ворожі погляди, у яких не було жодної загрози. Погляди чоловіків, які знають, що агресія найдієвіша, коли на неї не чекають. Харрі попростував до дверей, не озираючись, усім виглядом показуючи, що він знає, що робить і куди йде. Постукав. Раз. Вдруге. Втретє. Трясця! Це ж треба, приїхати бозна-звідки, щоб…
Двері ледь прочинилися.
На нього запитально дивилося біле зморшкувате обличчя.
— Едді ван Боорст? — спитав Харрі.
— Il est mort, — мовив чоловік хрипким шепотом помираючої людини.
Харрі стачило шкільної французької, щоб зрозуміти: ван Боорст помер. Але він спробував англійською:
— Мене звати Харрі Холе. Про ван Боорста я дізнався від Германа Клюйта в Гонконзі. Я приїхав здалеку. Мене цікавить «леопольдове яблуко».
Чоловік двічі кліпнув. Висунув голову за двері, подивився праворуч, потім ліворуч. Розчинив двері трохи ширше.
— Entrez[73], — мовив він і кивком запросив Харрі увійти.
Заходячи у низькі двері, Харрі нахилив голову й останньої миті ледь встояв на ногах: долівка в будинку була сантиметрів на двадцять нижча за поріг. Усередині відчув пахощі ефірних олій. І ще один добре знайомий запах — солодкуватий сморід — так тхне від літньої людини, коли вона випиває вже кілька днів.
Коли очі Харрі призвичаїлись до темряви, він розгледів, що чоловік убраний у вишуканий бордовий шовковий халат.
— Scandinavian accent, — мовив ван Боорст англійською Еркюля Пуаро й підніс до вузьких губ позолочений мундштук. — Let me guess. Definitely not Danish. Could be Swedish. But I think Norwegian. Yes?[74]
У тріщині в стіні позаду нього ворушив вусиками тарган.
— Mm. An expert on accents?[75]
— Тільки хобі, — мовив ван Боост, улещений і задоволений. — У таких маленьких країнах, як Бельгія, слід дивитися назовні, а не всередину. Як справи у Германа?
— Добре, — мовив Харрі, повернувся праворуч і побачив дві пари очей, що знехотя спостерігали за ним. Одна пара — з картини у рамці, що висіла у кутку над ліжком. Портрет чоловіка із сивою довгою бородою, великим носом, коротким волоссям, еполетами, орденським ланцюжком на грудях і шаблею. Король Леопольд, якщо Харрі не помилявся. Інша пара очей належала жінці, яка лежала у ліжку на боці, прикривши стегна ковдрою. Світло з вікна над її головою освітлювало маленькі, майже дівочі груди. Вона відповіла на кивок Харрі швидкою усмішкою, блиснувши золотим зубом серед білих. Їй ледве було більше двадцяти. Над тонким станом Харрі розгледів металевий цвях, вбитий у тріснуту стіну. На цвяху гойдалася пара рожевих наручників.
68
ООН. Більше зброї та військових. Нкунда наближаються до міста. Дуже сильні. Зараз чимало хочуть врятуватись. Біженці. Може, і пан ван Боорст, га? Я давненько не бачив його (спотвор. англ.).
72
Злий дух. Демон. Він робить тебе спраглим до спиртного. І позбавляє почуттів (фр., англ.).
74
Скандинавський акцент… — Ну ж бо вгадаю. Безперечно, не данець. Може, швед. Але, гадаю, норвежець. Еге ж? (Англ.)