Жахіття на висоті 6 000 метрів. Річард Метісон
Невже це найвидатніша з усіх написаних історій про страх польоту? Можливо. Не хочу висловлюватись, як Род Серлінг[10], але поміркуйте, якщо ваша ласка, про одну з думок Артура Джеффрі Вілсона, коли злетів «DC-7», у якому він був пасажиром: «І ось воно… на висоті шість тисяч метрів над землею ми опинилися в пастці жахливої смертельної оболонки». Уперше опубліковане 1961 року, коли під час пасажирських перельотів ще можна було курити і люди носили з собою в сумочках пістолети, «Жахіття…» балансує на вузькій, як лезо ножа, межі двох можливостей: або містер Вілсон страждає від тривожного нервового розладу, або на крилі за вікном справді скрутилася потвора, що намагається кинути літак на землю. Хай там як, на вас чекає дуже неприємний політ. Краще пристебніть паски безпеки.
— Ваш пасок, будь ласка, — привітно сказала стюардеса, проходячи повз нього.
Майже в унісон з її словами над проходом, що вів до переднього відсіку, засяяв знак «ПРИСТЕБНІТЬ ПАСКИ БЕЗПЕКИ», а нижче попередження «ПАЛІННЯ ЗАБОРОНЕНЕ». Вдихнувши на повні легені, Вілсон видихнув дим маленькими порціями і роздратованими рвучкими рухами загасив цигарку в попільничці у бильці крісла.
За вікном огидно закашлявся один із двигунів, виплюнувши хмару диму, який розсіявся в нічному повітрі. Фюзеляж почав здригатись, і Вілсон, глипнувши у вікно, побачив вихлоп полум’я, що білою хвилею виривалося з корпусу двигуна. Другий двигун покашляв, потім загарчав, і його пропелер негайно закрутився розпливчастою плямою. Вілсон із напруженою слухняністю застебнув на стегнах пасок безпеки.
Тепер усі двигуни працювали, і Вілсонова голова пульсувала в унісон із фюзеляжем. Він застигло сидів, втупившись поглядом у переднє крісло, поки «DC-7» перетинав паркувальний майданчик, підігріваючи ніч гуркотливими викидами вихлопних газів.
На краєчку злітно-посадкової смуги машина застигла. Вілсон визирнув у вікно на велетенський осяяний термінал. Ще до полудня, подумав чоловік, він, чистий і охайно вбраний, сидітиме в кабінеті чергового партнера, обговорюючи чергову привабливу угоду, результат якої не залишить в історії людства жодного сліду. Усе це було суцільним клятим…
Вілсон задихнувся, коли двигуни стали розігріватися перед зльотом. Уже й так гучний звук зробився оглушливим — його хвилі влучали у Вілсонові вуха, ніби удари дрючка. Чоловік роззявив рота, наче хотів дозволити звуку витекти. Обличчя набуло стражденного виразу, а руки стиснулися, немов напружені пазурі.
Він здригнувся, підібгавши ноги, коли відчув, як щось торкнулося руки. Смикнувши вбік головою, чоловік побачив стюардесу, котра зустріла його біля входу. Вона усміхалася йому згори вниз.
— З вами все гаразд? — Він заледве розібрав її слова.
Вілсон стиснув губи і змахнув рукою, наче хотів відштовхнути дівчину. Її усмішка спалахнула надміру яскраво, а потім згасла — стюардеса відвернулась і рушила далі.
Літак почав рухатися. Спершу летаргійно, мов якесь велетенське чудовисько, що намагається перемогти власну вагу, а потім дедалі швидше, долаючи силу тертя. Вілсон повернувся до вікна й дивився, як щомить швидше мчить темна злітно-посадкова смуга. Коли опустилися закрилки, на краю крила щось жалібно заскиглило. Після цього колеса непомітно втратили контакт зі смугою, і земля залишилася десь унизу. Під літаком миготіли дерева, будівлі, стрімкий ртутний потік автомобільних вогнів. «DC-7» повільно нахилився праворуч, смикаючи себе вгору, до крижаного блиску зірок.
Зрештою літак вирівнявся, і здалося, наче двигуни зупинилися, аж доки вухо Вілсона не налаштувалося на їхнє бурмотіння на крейсерській швидкості. Його м’язи на мить розслабились, сповнюючи чоловіка приємним відчуттям. Але незабаром воно зникло. Вілсон нерухомо застиг, дивлячись на знак «ПАЛІННЯ ЗАБОРОНЕНЕ», аж доки той моргнув, — а тоді хутко запалив цигарку. Потягнувшись до кишеньки на спинці переднього сидіння, він дістав собі газету.
Світ знову, як завжди, був схожим на його власний. Суперечки в дипломатичних колах, землетруси, стрілянина, вбивства, зґвалтування, торнадо, зіткнення, конфлікти в бізнесі, ґанґстерські розбірки. «Господи милосердний, із цим світом усе гаразд», — подумав Артур Джеффрі Вілсон.
За п’ятнадцять хвилин від відклав газету. У животі жахливо крутило. Чоловік глипнув на знаки поряд із двома вбиральнями. Обидва горіли червоним попередженням «ЗАЙНЯТО». Він загасив третю від зльоту цигарку і, вимкнувши лампочку над головою, визирнув у вікно.
10
Американський сценарист, продюсер і драматург, один із тих, хто сформував стандарти телеіндустрії.