Джон розумів, що його аргументи спірні, подекуди навіть відлякують, але вони були радше юридичними, ніж моральними судженнями. Він не розробляв стратегію й не радив, який вигляд слід мати справжнім «активним допитам». Просто перевіряв їхню відповідність чинним статутам. Його службова записка стосувалася вісімнадцяти методів, розділених на три категорії. Перша категорія обмежувалася двома техніками: крик та хитрощі. Друга категорія включала дванадцять: незручні пози, ізоляцію, примусове стояння аж до чотирьох годин, експлуатацію фобій допитуваного, підробні документи, допити в незвичних місцях, цілодобові допити, зміну раціону, оголення, примусове зістригання волосся, катування темрявою та гучною музикою. Третя категорія застосовувалася лише в найскладніших випадках і в ній виділяли чотири техніки: помірний фізичний контакт, смертельні погрози затриманому чи членам його родини, створення екстремальних умов та симуляція втоплення. Була ще й четверта категорія, щодо якої його, на щастя, не просили приймати рішення. У четвертій категорії була лише одна техніка: примусова передача.
Розмірковуючи, чи варто покинути правосуддя, Джон казав собі, що за межами цієї сфери буде краще. Прогулянки осіннім університетським подвір’ям, радість студентів, що чекають на нього під дверима кабінету, вся ця інтимна атмосфера, якої у Вашингтоні не знайдеш навіть за великі гроші. Правосуддя — це музей, і його холодні мармурові коридори ведуть до моральної прогерії[17]: навіть молоді тут дуже швидко старішають. Найбільше Джонове рішення засмутило Аддінгтона. «Невже ти справді, — запитав він, — хочеш навчати зіпсованих багатеньких синків, котрі створюють гарну репутацію натовпу пролетарських убивць?»
За кілька місяців після Джонової відставки чимало його рішень відкликали, а потім позбавили їх чинності. Пізніше чоловік дізнався, що Аддінгтон виступав проти цього, нагадуючи, що президент довіряв Джоновим поглядам. Якщо так, відповідали йому, то президент порушував закон. За п’ять місяців вибухнув скандал в Абу-Ґрейбі[18]. Ще за сім місяців Джонову службову записку розсекретили. Ґонсалес на пресконференції запевняв, ніби хоче показати засобам масової інформації, що на кожній стадії процесу активних допитів уважно до всього ставилися й забезпечували відповідну юридичну перевірку. Він щиро вважав, що річ саме в цьому.
Джон ніколи не забуде тієї зміїної енергії, що панувала на цих засіданнях Військової ради. Їхній самовпевненості позаздрили б навіть маоїсти. Фейт, Хейнес, Аддінгтон, Ґонсалес, Фленіґан — близьке оточення президента. Адвокати адвоката. У нації стався серцевий напад, і саме вони тримали електроди дефібрилятора, спільними зусиллями намагаючись вигадати юридичну стратегію для чогось такого, що досі не описував жоден закон. Вони зустрічалися в Ґонсалесовому кабінеті в Білому домі, а подеколи в Міністерстві оборони. Прості зустрічі без запису та ресторанного обслуговування, на яких найрозкішнішим напоєм була дієтична кола. Джон часто порівнював себе з Ґонсалесом під час таких зустрічей. Він — американець у першому поколінні, а Ґонсалес — син таких убогих іммігрантів, що у них вдома навіть телефона не було. Однак ось він тут — складає стратегію під час найсерйознішої за пів століття державної кризи, особистий радник наймогутнішої у світі людини. Ось така вона, Америка, і Джон був готовий на все дозволене законом, аби захистити її.
А ще ж були Фейт і Аддінгтон, андроїди, котрі ставилися до інших людей хіба трохи краще, ніж до набору цікавих психологічних розладів. Ямочки на Фейтовому пом’ятому, як у ляльки з «Маппет-шоу», обличчі аж сочилися отрутою. Він розповсюджував службові записки без офіційних бланків, тож ніхто ніколи не знав напевно, куди саме він їх перенаправив, або надсилав копії людям, котрі насправді їх ніколи не отримували. Він виголошував промови про недоторканність Женевської конвенції лише для того, аби підкреслити: не можна дозволяти терористам зганьбити цю святу плащаницю. Він просторікував такими заплутаними юридичними термінами, що ті, хто слухав його балачки про Женевську конвенцію, йшли переконані: усі особи, полонені Сполученими Штатами, підпадають під дію її третьої статті. Вислухавши один із його монологів, хтось із керівників штабу помилково вирішив, наче всі вісімнадцять технік активного допиту були санкціоновані польовим статутом армії. Насправді він не дозволяв жодної з них. Кому могло спасти на думку створити нову розвідкову агенцію з божевільним масонським оком, що стежить за світом, на логотипі? Тільки Фейтові.
17
Рідкісна генетична хвороба. Під час прогерії виникають зміни шкіри та внутрішніх органів, зумовлені передчасним старінням організму.
18
Тюремний комплекс в Іраку. Тривалий час тут утримували, піддавали тортурам і страчували політичних в’язнів та опонентів режиму Саддама Хусейна. Після вторгнення США в’язницю закрили восени 2002 року, однак уже 4 серпня 2003 року її почали використовувати коаліційні сили. У 2004 році стали відомі факти тортур та знущань з іракських в’язнів з боку військових США, що спричинило скандал у США та інших країнах.