Выбрать главу

Здоровань не соромиться.

— Кваліфікованим. Людям, котрі цього заслуговують. Людям, котрі вміють рахувати. Математика — це значно більше, ніж уміння порахувати решту, коли купуєш трави на десять баксів. Чимало типових емігрантських спільнот страждають через квоти. А надто східняки.

Фідельман регоче — різко, напружено, недовірливо. Проте дівчина з МІТ заплющує очі й мовчить, а скрипаль відкриває рота, щоб вилаяти цього огрядного сучого сина, і знову закриває його. Влаштовувати сцену перед дівчиною було б неввічливо.

— Це Ґуам, а не Сеул, — заспокоює він сусідку. — І ми не знаємо, що саме там сталося. Це може бути що зав­годно. Вибух на електростанції. Просто інцидент, а не… якась катастрофа. — Перше слово, яке спало йому на думку, було «голокост».

— Брудна бомба, — знову втручається здоровань. — Закладаюся на сто доларів. Він засмучений, тому що ми щойно мало не влучили в нього в Росії.

Він — це Верховний керівник КНДР. Ширяться чутки, що хтось вистрілив у нього, коли він із державним візи­том перебував на російському боці озера Хасан — водойми на кордоні між двома країнами. Непідтверджені звіти повідомляють, що йому влучили в плече, влучили в коліно або взагалі нікуди не влучили; що влучили і вбили дипломата, який стояв поруч із ним; що вбили когось із двійників Верховного керівника. Якщо вірити інтернету, кілером був радикальний анархіст антипутінського спрямування, чи агент ЦРУ, замаскований під репортера «Асошіейтед прес», чи зірка музики K-Pop, що виступає під псевдонімом Екстра Поживна Їжа.

Держдепартамент США і ЗМІ Північної Кореї навдивовижу одностайно наполягали, що під час візиту Верхов­ного керівника до Росії жодних пострілів і жодних замахів не було. Як і більшість людей, що слідкували за цією історією, Фідельман вважав ці запевняння ознакою того, що Верховний лідер насправді мало не загинув.

А також вісім днів тому американський підводний човен, що патрулював Японське море, збив північно­корейську випробувальну ракету в північнокорейському повітряному просторі. Представник КНДР назвав це актом війни й пообіцяв помститися. Ну гаразд, не так. Він пообіцяв набити попелом рот кожного американця. Верховний керівник власною персоною не сказав нічого. Після замаху, якого не було, його ніхто не бачив.

— Вони не будуть такими дурнями, — сказав Фідельман здорованю, звертаючись до нього повз дівчинку-кореянку. — Подумайте, що б тоді почалося.

Маленька жиляста чорноволоса жіночка глипає на свого сусіда-здорованя зі слов’янською гордістю, і Фідельман раптом розуміє, чому вона терпить втручання у свій особистий простір. Вони разом. Вона кохає його. Навіть дуже.

Здоровань безтурботно відповідає:

— Сотня доларів.

  Леонард Вотерс у кабіні пілотів

Десь під ними лежить Північна Дакота, але Вотерс бачить лише горбисту хмару, що простяглася аж до горизонту. Капітан ніколи не бував у Північній Дакоті, й коли намагається уявити її, на думку спадає лише старий іржавий фермерський реманент, Біллі Боб Торнтон[36] і скрадлива содомія в зерносховищах. По радіо зв’яз­ку диспетчер із Міннеаполіса віддає 773-му команду піднятися до ешелону польоту три-шість-нуль і набрати швидкість нуль-сім-вісім Маха.

— Колись бував на Ґуамі? — цікавиться його старша помічниця з удаваною бадьорістю.

Вотерс ніколи раніше не літав із пілотом-жінкою і ледве може дивитися на неї — вона така гарна, що серце крається. З таким обличчям їй слід з’являтися на обкладинках журналів. До їхньої зустрічі за дві години до вильоту в конференцзалі лос-анджелеського аеропорту він не знав про неї нічого, крім прізвища — Бронсон. Його уява змалювала йому когось на кшталт хлопчини з оригінального фільму «Жага смерті».

— Бував у Гонконґу, — озивається Вотерс, шкодуючи, що вона така страшенно чарівна.

Вотерсу добряче за сорок, але виглядає він на дев’ятна­дцять — худорлявий чоловік із рудим волоссям, підстриженим під їжачка, та розсипом ластовиння на обличчі. Він нещодавно одружився і готується стати батьком: світлина його схожої на стиглий гарбузик дружини в літній сукенці висить на приладовій панелі. Йому не хотілося западати ще на когось. Вотерс соромився, щойно помічав гарну жінку. Водночас йому не хотілося бути холодним, офіційним, відчуженим. Він пишався своєю авіакомпанією, яка наймає більше жінок, хотів продемонструвати схвалення й підтримку. Усі розкішні жінки — кара для його душі.

вернуться

36

Американський актор, сценарист, музикант та режисер. Володар «Оскара» за найкращий адаптований сценарій до фільму «Вигострене лезо».