— Сідней. Тайвань. Але не Ґуам.
— Ми з друзями займалися фрідайвінгом на пляжі Фай-Фай. Одного разу я підпливла так близько до чорноперої акули, що могла її погладити. Фрідайвінг голяка — єдина краща за польоти річ.
Слово «голяка» вдарило Вотерса, наче розряд шокера. Такою була його перша реакція. А друга думка була про те, що вона, звичайно, знає Ґуам, бо служила на флоті, де й навчилася літати. Глипнувши на жінку краєм ока, капітан приголомшено помітив у неї на віях сльози.
Кейт Бронсон теж помітила його погляд і відповіла кривою зніченою посмішкою, продемонструвавши невеличку щілину між передніми зубами. Він спробував уявити її з поголеною головою й жетонами. Це було нескладно. Попри зовнішність дівчинки, у глибині ховалося щось неприборкане, жилясте й безрозсудне.
— Не знаю, чому я плачу. Не була там десять років. І друзів у мене там немає.
Вотерс обміркував кілька можливих заспокійливих реплік і по черзі відкинув усі. Нема нічого доброго в запевняннях, що все, можливо, не так погано, як вона думає, якщо насправді все, ймовірно, значно гірше.
Хтось смикнув двері. Бронсон підвелася, витерла тильним боком долоні заплакані щоки, подивилась у вічко й повернула засуви.
Це був Форстенбош, старший стюард, пухкенький розніжений чоловік із хвилястим білявим волоссям, метушливими манерами й маленькими очицями за товстими окулярами в золотій оправі. Він був спокійний, професійний і педантичний на тверезу голову, а коли хильне, робився веселим і манірним та лаявся так, що вуха в’янули.
— Хтось жбурнув на Ґуам атомну бомбу? — поцікавився він, одразу перейшовши до суті.
— Про те, що відбувається на землі, мені відомо одне: ми втратили зв’язок, — повідомив Вотерс.
— І що б це мало означати? — не вгавав Форстенбош. — У мене там ціла купа страшенно наляканих людей, і мені нічого їм сказати.
Бронсон гупнулася головою, нагнувшись під приладами, щоб сісти на місце. Вотерс удав, наче не помітив цього. Також удав, наче не помічає, що в неї тремтять руки.
— Це означає… — починає він, але саме в цю мить лунає попереджувальний сигнал, а тоді вмикається передавач із повідомленням для всіх, хто перебуває в повітряному просторі ZMP[37].
Голос, що лунає з Міннесоти, ледь хрипкий, урівноважений, безтурботний. Їх вчать говорити таким тоном.
— Це Міннеаполіський центр із високопріоритетними інструкціями для всіх літаків на цій частоті. Стратегічне командування США наказало нам очистити повітряний простір для операцій з Еллсворта. Ми починаємо спрямовувати всі літаки до найближчих аеропортів, здатних прийняти їх. Повторюю, ми повертаємо на землю всі комерційні та екскурсійні рейси в зоні ZMP. Будь ласка, залишайтеся пильними й готовими вчасно відреагувати на наші інструкції. — Якусь мить лунає сичання, а тоді Міннеаполіс із чимось схожим на жаль у голосі додає: — Перепрошую, пані й панове. Дядькові Сему сьогодні по обіді знадобиться небо для незапланованої світової війни.
— Аеропорт Еллсворта? — перепитує Форстенбош. — Що у них там, в Еллсворті?
— 28-ме бомбардувальне відділення, — каже Бронсон, потираючи голову.
Літак різко нахиляється вбік, і Вероніка Д’Арсі дивиться прямісінько на скуйовджену перину з хмар унизу. З іншого боку салону крізь вікна ллється сліпуче сонячне світло. Привабливий пияк поруч із нею — на чолі в нього неслухняний кучерик темного волосся, що змушує її думати про Кері Ґранта чи Кларка Кента — несвідомо стискає бильця свого крісла. Жінка замислюється, чи боїться він літати, а чи просто випивака. Свій перший скотч він проковтнув, щойно вони піднялися на крейсерську висоту, три години тому, коли минула десята.
Екрани знову робляться чорні, й на них з’являється чергове «УВАГА! ОГОЛОШЕННЯ!». Вероніка заплющує очі, щоб послухати, зосереджуючись, як на репетиції, коли інший актор уперше читає свої репліки.
— Вітаю, пасажири, це знову капітан Вотерс. На жаль, ми отримали несподівану вимогу від служби повітряного контролю переспрямувати наш літак до Фарґо і приземлитися в Міжнародному аеропорту Гектор. Нас попросили очистити повітряний простір, негайно…
(барабанний дріб)
— …з військових причин. Вочевидь, ситуація в Ґуамі призвела до, е-е-е-м, ускладнень для всіх, хто сьогодні перебуває в небі. Причин для тривоги немає, але нам доведеться сісти. Ми сподіваємося приземлитись у Фарґо за сорок хвилин. Я матиму для вас більше інформації, коли отримаю її.