Птахи війни. Девід Дж. Скоу
Девід Скоу, напевно, найбільшу відомість здобув завдяки своїм творам у піджанрі сплаттерпанку[43] (кажуть навіть, що саме він вигадав це слово), але також писав звичну фантастику, детективи та кіносценарії, серед яких «Ворон»[44] і найкраща частина «Техаської різанини бензопилою» (для тих, хто слідкує за подробицями, це «Техаська різанина бензопилою: початок»). «Птахи війни» — приголомшливе та надзвичайно детальне відтворення бомбардувань Німеччини під час Другої світової війни. А заразом це потужне зображення тих сил, що вириваються на волю, коли люди починають воювати. «Гадаю, всією тією ворожнечею ми щось розбудили, — каже старий Йорґенсен. — Розбудили тією ненавистю. Всіма тими згодованими війні життями…» Ці слова, можливо (а може, й ні), пояснюють, що саме побачив екіпаж «Шеді Леді», коли навколо них літали кулі й вибухало повітря.
— Птахи війни справді існували, — каже старигань, що сидить за столом навпроти мене. — Я їх бачив. Вони були значно реальніші, ніж, скажімо, ґремліни; але менш реальні, ніж вага пістолета в руці.
Я подолав понад тисячу кілометрів, аби послухати спогади цього чоловіка про мого покійного батька, а він наплів мені сім мішків гречаної вовни про летючих чудовиськ, і його павукоподібні білі брови тим часом оцінювали, скільки цієї маячні я проковтну. Ми ніколи раніше не зустрічались, і вся довіра, що начебто запанувала між нами, була радше простою ввічливістю, на зміну якій мало прийти щось фундаментальніше.
Мені слід було уважніше поставитися до тих слів про пістолет.
— Гарний чоловік був твій батько, — сказав Йорґенсен, стрілець верхньої турелі.
В-24D був оснащений туреллю фірми «Мартін». Я готувався, тому знав позиції всіх членів екіпажу; чимало моїх здогадок базувалися на знайденій мною світлині 1943 року — один із рідкісних випадків, коли всі основні члени команди були разом так довго, що їх устигли сфотографувати. Я співвідніс із кожним з чоловіків прізвище, позаяк у моєму списку не було ні імен, ані прізвиськ, а тоді в усіх неодмінно були прізвиська, зазвичай зменшені форми імен: Боббі, Віллі, Френкі — як у дітлахів із сусідської компанії. Ці хлопці й насправді ще були дітьми. Коли я сидів і пив каву, приготовану Йорґенсеновою сестрою Кеті, цій розмитій чорно-білій світлині було шістдесят п’ять років, а більшість юних облич на ній іще не вийшли з підліткового віку. Принаймні двоє з членів екіпажу збрехали про свій вік, щоб їх узяли в армію. А нині Йорґенсену йшлося до дев’ятого десятка, і то тяжко йшлося. Він страждав від артриту, який перетворив його руки на покручені клішні. Він не визнавав, що трохи глухуватий, навіть попри те, що слуховий апарат було чудово видно (стара модель — величезна блямба, що чіплялася за вухо з дротом так званого тілесного кольору, який тягнувся до коробочки в нагрудній кишені). Очі у старого були блакитні, склера затуманена жовтуватою патиною. Блискучі окуляри. Він був скривлений, але не зігнутий часом і очікував, що я повірю в його балачки, адже, зрештою, був для мене старцем, та й що взагалі знають сучасні дітлахи?
Бретт Йорґенсен, як і більшість чоловіків з екіпажів бомбардувальників під час Другої світової війни, закінчивши навчання, приземлився в Європі сержантом. Він жартував, що до висадки в Нормандії німецькі табори для військовополонених були переповнені тисячами підбитих сержантів. Він прохоплювався такими фразочками, аби розкусити мене: чи не жартую я й чи розуміюся на тому, про що говорю; а може, я черговий піхотинець диванних військ, готовий викреслити останню світову війну з історії та пам’яті?
— Сержантів і лейтенантів, — озвався я, висипаючи у свою ледь теплу каву якийсь хімічний порошок.
Йорґенсен пив міцну чорну каву. Натуральну. Коли повторюєш людині щойно сказане, вона зазвичай розтлумачує детальніше.
Він відштовхнувся від нашого стола, потім підсунувся. Довго не знав, чим зайняти руки, адже вони були такі понівечені, що перетворилися на примітивні інструменти для хапання. Я вже не вперше мимохідь відчув співчуття.
— Твій батько теж був сержантом, із Чикаґо. Він спробував тренуватися на AT-6, але був не надто вправним пілотом. Тому пересів за подвійний кулемет п’ятдесятидюймового калібру. — Старий приглушено фиркнув і пошукав серветку. — Якось його підсмажив уламок зенітки, що протнув фюзеляж, розірвав його льотний костюм і з шипінням уп’явся йому в дупу.
43
Літературно-кінематографічний жанр, різновид літератури жахів, сповнений сцен кривавого насильства.