Вивідники доповідають: турми Баянові гасають всюди, сам же Баян поки що не вирушив із Анхіала. Як то поведеться аварський привідця, коли зійдуться саме там? Засяде за стінами й боронитиме, як усі, ворота та стіни чи виведе турми в поле? Здоровий глузд стратега каже: мав би сидіти за стінами. І все ж це каже глузд просвіщенного стратега. Що мислить варвар, один бог відає.
Скільки правився до Анхіала, стільки й думав про це та прикидав, як поведеться в одному випадку і як — у другому. А підійшов до нього та постукався у ворота — очам не повірив: йому відчинили їх і, відчинивши, сказали: аварів немає в городі, знялися на світанні й подалися, толочачи тумани.
«Ось тобі й варвар, — не йняв собі віри. — Га, таке утнути. Як же маю розуміти його? Довідався, яка сила йде на Анхіал, і почув остуду в серці чи подався на поміч тим, супроти яких пішли Каст і Мартін?»
— Куди пішли авари?
— На скіфську путь, достойний.
— І всі одразу чи одні звечора, інші вдосвіта?
— Усі одразу.
Спішно, виходить, і таки на скіфську путь.
— Послати услід за аварами вивідників, — повелів одному із стратигів. — Вивідати, де є каган із своїми турмами, і не спускати ока. Від того багато чого залежатиме. Можливо, уся наша виправа.
Слід такого тлумиська комонних, яким є каганові турми, що вийшли з Анхіала, не важко нагледіти. В спечну годину за ними стояли хмари куряви, а широка й бита кінськимі копитами скіфська путь нагадувала знівечену ниву. Важче виявилось угнатися ромейським легіонам, де були й піші, за суспіль кінними. Авари віддалялись та й віддалялися від них. Коли ж примітили, що за ними йдуть назирці, засіли в глухомані обіч путі та й накинули на вивідників аркани, а тих, що ухилилися від них, догнали й витнули до ноги. На лихо, пройшла одної буряної ночі злива, залила водою путь і скрила аварські сліди. Послані Коментіолом нові вивідники гнали комоней скіфським трактом день, гнали другий, третій і не виявили аварів. Схоже було, що скористалися зливою і звернули з путі, а куди — піди та вивідай тепер.
Коментіол гримав на всіх, хто підвертався під руку, називав бевзями, а ради та розради від того як не було та й не було. Аби не вскочити в ще більшу халепу, мусив стати табором та розіслати кінних по околіях, питати люд окольний, чи не бачили валечне тлумисько татей, чи не знають, куди подалося.
Істину люди речуть: ловить рибалка рибу, та коли-небудь і риба його спіймає. Кагана з його турмами вивідники не надибали — геть здимів десь, зате натрапили на Кастових нарочитих, а нарочиті потішили всіх і найбільше Коментіола доброю вістю: легіонери Каста вислідили при горі Ема, неподалік від города Золдапи, три аварські турми з полоном та награбованим по ромейських сельбищах добром і погромили їх дощенту. Лише поодинокі комонники зуміли вихопитися із уміло накинутого зашморгу й понесли тривожну вість про безліття, що постигло непереможних аварів, до найближчих, а то й не лише найближчих турм. Всі інші або ж лягли потяті, або зняли угору руки й самі стали полонениками при обозі.
Коментіолу яко привідці й не випадало ніби аж надто виказувати свою радість. Та хто втримає її в собі, коли пре, мовби вода з дна. «Слава звитяжцям!» — хотілося крикнути, аби всі чули та знали: звитяжець передусім він, той, що мудро розмислив і примусив аварів забігати по Фракії, уподібнюючись сполоханим вівцям у ненадійній загороді. Вдалий умисел привідці завжди багато важив, тут, у поєдинку з аварами, і поготів.
— Передайте Касту, — повелів не без погорди, — я втішений доблестю воїв його легіону. А ще скажіть: з-під Золдапи хай іде, вишукуючи та громлячи варварів, до города Неї — туди, де має бути Мартін. Я теж знімаюся цієї ж миті й простую туди. Коли поможе бог, там, при Дунаї, й зійдемось докупи.
Сказав одне, а вчинив інше. Зібрав передусім привідців когорт і возніс у їхніх очах Каста. Було то незвичне зібрання — щось схоже на маленький пир по звитязі, тож не обійшлося без веселого застілля, а за столом — без похвальби. Підносив братницю — і розтікався мислію по древу, випивав наявне в ній — і знову мислив уголос: коли всі будуть такі старанні та йтимуть визначеними ним, привідцею, слідами, каган аварський неодмінно опростоволоситься і змушений буде піти геть. Найперше, що мають вчинити, полишивши табір, — розшукати кагана Баяна і його турми. Це альфа і омега всіх подальших діянь їхніх легіонів, запорука повної звитяги, коли хочуть знати.
Казав та й казав, чому мислить так. А доки мислив та хвалився, розмислюючи, кагана розшукав інший привідця ромейського легіону — наймолодший серед стратегів Мартін.