Однак Тельма була занадто зайнята продовженням свого переліку і не слухала мене.
— Номер п’ять: яку користь я можу дістати від тристороннього сеансу? Немає жодного шансу, що він скаже те, що я сподіваюся почути. Я просто хочу, щоб він сказав, що хвилюється за мене. І мене навіть не турбує, чи він справді так думає. Якщо я не отримаю того, що хочу і що мені потрібно, навіщо мені наражатися на новий біль? Я достатньо страждала. Навіщо мені робити це знову?
Тельма встала зі свого крісла й підійшла до вікна.
Зараз я був глибоко стривожений. Тельма сама себе загнала у глухий кут ірраціонального божевілля і збиралася заблокувати мій останній шанс допомогти їй. Я не квапився і старанно обмірковував свої наступні слова.
— Найкраща відповідь, яку я міг би дати на ваші запитання, — це те, що розмова з Метью наблизить нас до правди. Ви ж хочете цього, чи не так? — Вона стояла до мене спиною, але я подумав, що помітив її легкий кивок, який означав згоду. — Ви не можете більше жити у брехні чи своїх фантазіях!
Знаєте, Тельмо, ви багато разів запитували мене про мій теоретичний напрямок. Я часто не відповідав, оскільки вважав, нібито розмова про школи психотерапії відволіче нас від особистих проблем, які нам треба було розв’язувати. Але я скажу лише одну річ. Можливо, єдине найважливіше кредо, яке в мене є, — невивчене життя не варте того, щоб бути прожитим. Прихід Метью може стати ключем до справжнього пізнання, що ж насправді з вами відбувається останні вісім років.
Моя відповідь заспокоїла Тельму. Вона повернулася до крісла і сіла.
— Це все мене дуже дратує. Голова йде обертом. Дайте мені подумати про це до наступного тижня. Але ви мусите пообіцяти мені одну річ — ви не будете телефонувати Метью без мого дозволу.
Я пообіцяв, що, поки вона сама мені не скаже, я не буду дзвонити Метью наступного тижня, і ми попрощалися. Я не міг їй гарантувати, що взагалі ніколи не буду йому телефонувати, але, на щастя, вона про це мене не попросила.
Наступного разу Тельма виглядала на десять років молодшою, разом з нею в кабінет завітала весна. Вона встигла зробити нову зачіску й була дуже привабливою у вовняній спідниці з ромбиками і панчохах замість своїх звичних широких штанів від синтетичного спортивного костюма. Вона відразу сіла й перейшла до справи.
— Весь тиждень я розмірковувала про зустріч із Метью. Я зважила всі за і проти, і зараз я вірю, що ви праві: я в такій поганій формі, що, здається, уже не може бути гірше!
— Тельмо, це не мої слова. Я сказав, що…
Однак Тельмі вже було нецікаво, що я казав. Вона сама почала говорити:
— Але ваш план подзвонити йому не дуже слушний. Це було б великим шоком — отримати такий дзвінок без попередження. Отож, я вирішила подзвонити йому сама, щоб підготувати до вашого дзвінка. Звичайно, я не додзвонилася до нього, однак залишила повідомлення на автовідповідачі стосовно вашої пропозиції. І я попросила його подзвонити мені або вам і… і…
І на цьому місці із широкою усмішкою на обличчі вона зупинилася, щоб напруга зросла ще більше.
Я був вражений. Я ніколи раніше на бачив, як вона грає.
— І?
— О Боже, ви вражені більше, ніж я могла уявити. Уперше за вісім років він мені передзвонив, і ми хвилин двадцять по-дружньому гомоніли.
— І як ви почувалися?
— Чудово! Я навіть не можу передати вам, як чудово. Здавалося, що ми лише вчора говорили з ним. Він був старим добрим турботливим Метью. Він розпитав про все. Він був схвильований моєю депресією. Він був радий, що я лікуюся у вас. Так, у нас була хороша розмова.
— Чи можете мені розповісти, про що ви говорили?
— Ой, я уже й не пам’ятаю. Ми просто теревенили.
— Про минуле? Теперішнє?
— Знаєте, це звучить смішно, але я нічогісінько не пам’ятаю.
— Чи можете ви згадати хоч щось?
Багато психотерапевтів на моєму місці могли б інтерпретувати це як спосіб закритися від мене. Можливо, мені слід було б так само це проінтерпретувати, але я не міг чекати. Було страшенно цікаво! Це було так схоже на Тельму — не думати, що в мене теж можуть бути якісь бажання.
— Знаєте, я не намагаюсь нічого приховати. Я просто не можу згадати. Я була дуже схвильована. О, так, він сказав мені, що одружився і вже встиг розлучитися. І що він зазнав багато сум’яття через розлучення.
Але головне те, що він хоче прийти на тристоронню зустріч. Знаєте, це смішно — мені здалося по телефону, що навіть дуже хоче, так, ніби це я його уникала, а не він мене. Я сказала йому прийти до вас в офіс у мій звичний час на наступному тижні, але він просив запитати, чи ви зможете провести сеанс раніше. Отож, оскільки ми вже вирішили зробити це, він хоче, щоб це відбулось якомога швидше. Я думаю, я відчуваю те саме.