Над огнищем важко навис триногий бронзовий казан, чорно-зелений від старості, у вогняних підпалинах, з'їдений коростою отруйних кислот.
— Ритуальна посудина «дін», — показує на нього Хюттер. — За великі гроші привезли мені його купці з далекої країни Китай, що розпростерлася безмежно на сході сонця й заселена людьми маленькими, жовтими, вузькоокими… Й довелося мені звершити в ньому немало дивовижних перетворень.
— А чи не втішають дияволи ці досліди? — питаю я боязко.
Хюттер сміється:
— Алхімія, теологія та астрологія — праматері всіх наук. Теологія відкриває нам шлях до бога, астрологія навчає зв'язку макрокосму — величезного світу поза нами — з нашим людським мікрокосмом, а алхімія пізнає, як народжуються, ростуть, старіють і помирають метали, адже всі неблагородні метали суть хворе золото, що його може вилікувати тільки великий магістерій, панацея життя — філософський камінь.
— А чи відома кому-небудь таємниця великого магістерію?
Хюттер сумно хитає головою:
— Знав цю таємницю Гермій Трисмегіст — Тричі Великий, і знання своє він заховав у зіниці мудрості — Смарагдовій таблиці. Написана словами людськими, вмурована вона в узголів'я його могили в Єгипті, у чорній країні Аль Кхема, що дала назву нашій науці. Але сенс мудрості, який містить у собі Смарагдова таблиця, за гріхи наші не збагнути розумові невтаємниченому…
— А що написано в Смарагдовій таблиці?
— Написані там слова прості й прекрасні, й колись найдостойнішому відкриється їхній великий, поки що незбагненний таємний зміст: «Єдина річ — невмируща слава світу, батько її — сонце, мати — місяць, вітер гойдає її колиску, годувальниця їй — уся земля. Вона — початок усякої довершеності, вона — осереддя природи всіх тіл, від неї почався увесь світ».
Гостро пахне у вежі сіркою і свинцем, стелиться по кам'яній долівці важкий дух кислот, і відгонить чадом від неперегорілого вугілля у горні. За стрілчастою віконною рамою поволі сходить задимлений місяць, тьмяний, сплющений, в бузковому лахмітті хмар, ухкає протяжно й страшно нічний птах бугай, вітер з вищанням скочується з даху, похмуро витріщується в кутку незрячими очницями череп.
— Залишайся у мене, Теофрасто. Я відкрию тобі великі таємниці перетворень, моїми вустами заговорять із тобою великі уми, що століття тому щезли з лику дикої планети. Тут немає релігій і немає націй, тут світ знання, і в лабораторії у мене перебувають поруч Абу Джабір ібн Хайян, на прізвисько Гебер, і Фома Аквінат, раббі Еліазер дає мені поради разом із нещасним ченцем Роджером Беконом. Залишайся, мені треба заповісти мудрому й працелюбному учневі справу життя мого. Ти взнаєш від мене таємниці кабалістики, чудеса старих арабських манускриптів, тобі стане відомою майстерність сублімації, розчинювання й дистиляції, ти пізнаєш чарівність першого одкровення, й алхімія стане твоєю долею…
— А як же мої хворі, що з надією чокають від мене зцілення?
— Не дай дрібницям замінити в житті головну мету, не дозволяй порошинці заслонити обрій. Подивися довкола себе — хіба варті вони того, щоб заради них відмовитися від великої справи? Який сенс зцілювати їхні тіла, коли повсякденно занапащують вони душі свої? Тут приймуть вони від тебе мале утішання, а там, — Хюттер грізно підняв руку, — будуть послані у вічний вогонь, до чортів? Як золото очищається вогнем, так людина хворобою очищується від гріха!
Глухо прогуркотів грім, луна його порожньою діжею котиться по горах — я хрещуся мимоволі, бо ж усім відомо, що осінні грози в Шваці не на добро. Хюттер креслить крейдою коло, крекчучи, бурмоче:
— Червона тинктура — великий магістерій — врятує найдостойніших назавжди від хвороб, старості й смерті. Вона — великий зцілитель, лікар в усьому й завжди. Треба тільки трудитися невтомно, шукати наполегливо, бо ж сказано в євангелії: просіть, і дано буде вам, шукайте і знайдете, стукайте, і відчинять вам…
Загуло, заметалося в печі полум'я, туманом заклубочилася пара над казаном, а Хюттер написав на камені знаки двох начал, чотирьох сфер, семи довершеностей. За колом написав він дванадцять кабалістичних охоронних знаків зодіаку…
Погано видно, важко дихати, й наче здалеку долинає голос Хюттера:
— Дванадцять знаків зодіаку, дванадцять місяців, дванадцять властивостей людських — ми бачимо, чуємо, відчуваємо запахи, говоримо, їмо, народжуємо, діємо, рухаємося, гніваємося, сміємося, мислимо й спимо. І нехай кожна властивість наша стане нам підтримкою, опорою та охороною у звершенні великої справи відшукання філософського каменя — опус магнум. І нехай опікує нас турботою своєю ангел вогню Метатрон…