Цей мед бджоли роблять з нектару квітучої гречки (Fagopyrum esculentum), якою в самій тільки Українській РСР щороку засівають сотні тисяч гектарів землі. З нектару, зібраного з 1 га квітучої гречки, бджоли роблять 60 кг меду.
Дудниковий мед — бджоли збирають його з квітів дудника лікарського (Archangelica officinalis Hoffm.), дуже поширеного в Радянському Союзі. Дудниковий мед має приємний аромат і смак.
Евкаліптовий мед — має неприємні смакові властивості, але високо ціниться, бо застосовується в народній медицині для лікування туберкульозу легень. Літературні дані відносно лікувальних властивостей евкаліптового меду при туберкульозі суперечливі: одні автори (Л. Гданський) вихваляють їх, інші (Н. Ільїн) вважають значення їх перебільшеним.
Бджоли виробляють цей мед з нектару великих поодиноких квітів з численними тичинками вічнозеленого дерева — евкаліпту круглого (Eucalyptus globulus Labill.), який культивується переважно в субтропіках.
Враховуючи, що евкаліптове масло та інші фармакологічні речовини містяться не в квітах евкаліптових дерев, а тільки в листі, можна вважати встановленим, що думка про важливе медичне значення евкаліптового бджолиного меду не обгрунтована.
Еспарцетовий мед — золотисто-жовтого кольору, дуже ароматичний і має приємні смакові якості. Бджоли роблять його з нектару рожевих або червоних квіток багаторічної кормової рослини еспарцету посівного або виколистого (Onobrychis sativa Lam. — О. viciaefolia Scop.), що росте в дикому вигляді в Сибіру, Українській РСР. З нектару, зібраного з 1 га квітучого еспарцету, бджоли виробляють від 100 до 600 кг високосортного меду.
Знітовий мед — прозорий, з зеленуватим відтінком, при кристалізації стає білим у вигляді снігових крупинок, а іноді у вигляді сметанкоподібної або салоподібної маси. При нагріванні стає жовтим. Знітовий мед має ніжний аромат і приємний смак. Бджоли роблять його з нектару красивих лилово-червоних квітів зніту, або іван-чаю (Epilobium angustifolium L.), що трапляється в Радянському Союзі досить часто в дикому вигляді. З нектару, зібраного з 1 га квітучого зніту, бджоли роблять 600 кг меду.
Кам'яний мед — рідкісний і своєрідний сорт меду. Збирають його дикі бджоли, відкладаючи в розколинах кам'яних скель. Кам'яний мед палевого кольору, приємного аромату і смаку. Стільники з медом містять мало воску і являють собою одну кристалізовану речовину, яку для вживання доводиться відколювати шматочками, як леденець. На відміну від звичайного бджолиного меду кам'яний мед майже не липкий і в зв'язку з цим не потребує спеціальної тари, він добре зберігається, не змінюючи своїх якостей протягом кількох років.
За регіональною ознакою, тобто за місцем походження, називається також абхазьким медом.
Слід згадати ще штучний кам'яний мед, який виготовляли раніше в Башкирії з закристалізованого липового меду. В особливих печах із цього меду випаровували вологу, і він ставав настільки твердим, що цілком відповідав своїй назві. Немає потреби доводити, що з погляду гігієни харчування такий мед втрачав свої найцінніші речовини (ферменти, вітаміни тощо).
Каштановий мед — темного кольору, має слабкий аромат і неприємні смакові якості. Бджоли роблять цей мед з нектару квіток красивого каштанового дерева (Castanea sativa Mill.), що росте в Радянському Союзі переважно в Криму і Закавказзі.
Бджоли роблять також мед з нектару дзвоникуватих біло-рожевих квітів декоративного дерева каштану кінського (Aesculus hyppocastanum L.). Цей каштановий мед на відміну від першого прозорий (безбарвний), рідкий, але легко і швидко кристалізується, іноді гірчить. Каштановий мед належить до розряду низькосортних медів.
Кенафовий мед — бджоли збирають його з кенафу (Hibiscus cannabinus L.). Свіжовідкачаний кенафовий мед жовтуватого, каламутного кольору з дуже неприємними смаковими якостями. З 1 га квітучого кенафу бджоли збирають 40 кг меду.
Кленовий мед — належить до ясних сортів меду з чудовими смаковими якостями. Бджоли енергійно збирають його з красивих жовтувато-зелених квітів декоративного куща або дерева клена звичайного (Acer platanoides L.), що трапляється майже по всіх лісах Радянського Союзу. З 1 га квітучого клена бджоли збирають 200 кг, а з паклена (Acer campestre L.) — до 1100 кг меду.
Конюшинний мед — вважається одним з найкращих ясних сортів меду. Цей мед безбарвний, прозорий, з дуже добрими смаковими якостями. При кристалізації мед перетворюється в тверду білу масу. В конюшинному меду міститься 34,96% глюкози і 40,24% левульози. Бджоли переробляють з нектару, зібраного з 1 га квітів білої конюшини (Trifolium repens L.), 100 кг меду.
Коріандровий мед — має різкий аромат і специфічний присмак. Бджоли охоче збирають його з білих або блідо-рожевих квітів цінної ефіроолійної рослини коріандру (Coriandrum sativum L.), що росте в дикому вигляді в Середній Азії і Закавказзі. З 1 га квітучих коріандрів бджоли збирають 500 кг меду.
Кульбабовий мед — золотисто-жовтого кольору, дуже густий, в'язкий, швидко кристалізується, з сильним запахом і різким смаком. Цей мед бджоли добувають з нектару відомого і дуже поширеного бур'яну — кульбаби (Taraxacum officiate auct.). Кульбабовий мед містить 35,64% глюкози і 41,50%) фруктози.
Лавандовий мед — належить до розряду першосортних медів. Цей золотистого кольору мед, що має ніжний аромат, бджоли роблять з нектару ясно-синіх або голубувато-фіолетових квіток багаторічної ефіроолійної рослини лаванди (Lavandula vera D. С.). Культивується лаванда на Південному березі Криму, на Кубані і на Кавказі.
Ластовневий мед — бджоли роблять його з запашного нектару дуже цінної медоносної рослини ластовня (ваточника) (Asclepias syriaca L. — A. Cornuti Decsn.). Підраховано, що з нектару, зібраного з квітучого ваточника, бджоли переробляють у середньому 600 кг меду. Ластовневий мед — ясний, з жовтим відтінком, має ніжний аромат і відмінний смак. В жарку суху погоду мед у стільниках настільки згущається, що дуже важко відкачується навіть при його нагріванні.
Липовий мед — належить до одного з високосортних, найкращих сортів меду. Завдяки своїм винятково приємним смаковим властивостям високо ціниться. Свіжовідкачаний на медогонці липовий мед дуже запашний, звичайно прозорий, слабко-жовтого або зеленуватого кольору. Липовий мед містить 36,05% глюкози і 39,27% левульози.
Уфімський (башкирський) липовий мед, так званий липець — безбарвний, при кристалізації стає білою, з золотистим відтінком крупнозернистою масою. Амурський (далекосхідний) липовий мед каламутнувато-жовтого кольору. Всі зразки липового меду мають прегарний специфічний аромат і чудовий смак, незважаючи на те, що він трохи гірчить, але ця гіркота швидко зникає.
У народній медицині липовий мед широко застосовують при простудних захворюваннях, переважно як потогінний засіб.
Липовий мед бджоли роблять з нектару зеленувато-жовтих квітів липи (Tilia L.), яку за її високі медоносні якості народ прозвав царицею медоносних рослин. Це визначення відповідає дійсності, якщо врахувати, що з нектару, зібраного з однієї квітучої липи, бджоли переробляють 16 кг меду, а з 1 га квітучих лип — 1000 кг меду і більше.
Лопуховий мед — має різкий пряний запах, темно-оливковий колір і дуже тягучий. Цей мед бджоли збирають з дрібних темно-рожевих квітів лопуха повстистого (Lappa tomentosa Lam.) і лопуха малого — реп'яхів (Lappa major Gaertn.). Бджоли роблять у середньому 600 кг ясно-жовтого, запашного, дуже смачного меду.