Выбрать главу
Ріки в море поспливали,- Нікому спинити!.. І нічого було істи, І нічого пити.
Надаремне бідні люде Плугом землю рили, Надаремне гірким потом І слізьми росили.
Земля все була як камінь, Хліба не родила І від вітру, як дорога, Порохом пилила.
Да і люде - сказать правду, Пуття мало мали: Божих свят не шанували, Посту не тримали ..
Багатії гайнували, Обдирали бідних, Не раз руки підіймали Ріднії на рідних.
А найбільше лихо було, Що смерть свою знали: І всі пили і гуляли, За дітей не дбали.
І не було пуття в світі!.. Все в нім зопсувалось. Вже й будівля світовеє Страшно хилиталось.
II
Видить господь, видить творець, Що мир погибає,"- Архангела Гавриїла [13] З неба посилає.
Посилає в Назарету [14] До діви Марії- [15] Передати її з неба Вісті дорогії.
Передати її вісті, Що бог з неба сходить І що бога, як дитину, Свята діва родить ...
І явився ангел божий До діви Марії, І Марія з того часу Стала у надії.
І не сміла свята діва Людям показатись, І не сміла і зачала Від людей ховатись.
І от господа повести Врем'я наступає, І до міста Віфлеєми [16] Діва поспішає.
І там в місті Віфлеємі В опівнічну пору Породила вона сина, Як ясную зорю.
Породила бога в шопі, В яслах положила І з морозу чи зі встиду Сіном притрусила.
III
І приходить кінь до ясел, І став сіно брати. І зачав він Христа-бога В яслах розкривати.
І побачив віл нужденний, І коня зганяє. І став, дихає над богом, Бога зогріває ..
І говорить свята діва Доброму волові: «Будеш же ти ситий вбога. Мати хліб готовий.
А ти, коню, будеш їсти, Їсти не покинеш, Доки сам ти коло їдла Лопнеш та не згицеш ...»
З того часу віл пасеться, А прийде додому - Він завсігди божу жуйку Має в роті свому.
А кїнь їсть і все голоден, Кілько хто не кине; І як буде - не покине, Поки сам не згине! ..
А тим часом радість стала, Яка не бувала, Над вертепом зоря ясна Світло засіяла.
І над небом і землею Ангели літають, «Слава богу і мир людям»,- Весело співають.
ІV
Серед поля на степові Пастухи стояли І у буді в опівночі Думоньку гадали.
Вдруг зірниця загорілась, Світить дуже ясно, Над шопою заблищалось. Ніби сонце красно.
Вийшли з буди і зачали Диво розглядати, Аж злітає ангел з неба І зачав казати.
Що в вертепі бог родився, З діви воплотився, Як дитина, пеленами Бідно уповився.
І зачали пастухи ті Думоньку гадати, Як тут богу поклонитись І чим дарувати? ..
І вибрали ягня гарне, Щиро помолились І приходять до вертепу, Богу поклонились.
Поклонились вони богу, Подарунок дали І з душею, щирим серцем Богові сказали:
«Прийми, боже неба, землю! Нашу, чисту віру. Нехай тобі наша віра Буде за офіру!»
V
А тим часом зоря ясна, Ясная приміта, Була видна і в Персиді, [17] Аж на кінці світа.
І в Персиді на пораду Три царі зібралось І зачали мудрувати, Що на світі сталось.
Мудрували і гадали, І на тім в них стало, Що такий цар народився, Як ще не бувало.
вернуться

13

- тобто чоловік божий, один із семи архангелів, який, за біблійною легендою, провістив народження Ісуса Христа.

вернуться

14

- невелике місто в Галілеї (одна з трьох областей, на які поділялась Палестина в часи римлян), де, за переказами, провів дитинство Ісус Христос.

вернуться

15

- (староєврейське Маріам - гарна, прекрасна) - в християнстві богородиця, божа матір.

вернуться

16

- Віфлієм (нині Бейт-Лахм) - невелике місто поблизу Єрусалима (Іорданія), де, за християнськими легендами, народився міфічний Ісус Христос.

вернуться

17

- (Персія) - стара назва Ірану. У канонічному євангелії від Матфея сказано, що зорю бачили просто на сході.