Його свідомість раз-у-раз затуманювалася, як телевізор у режимі пошуку каналів. Він згадав маленьку дівчинку, яка приходила до нього в кімнату бавитися своїми ляльками, поки він готувався до занять з права, при цьому постійно заважала, але розчулювала своєю милою мімікою і «макіяжем» (вона брала мамин крем «Nivea»). Потім він бачив, як вона росла, худнула, старанно сиділа над домашніми завданнями (хотіла бути «сильнішою за хлопців»). Ще трохи згодом, у лікарні, безсилу, коли вона ледве дихала: тридцятикілограмовий сухий скелет, ребра якого при кожному вдиху, здавалося, от-от прорвуть шкіру. Але передусім він бачив, як Ґаель ховається в його обіймах під столом на кухні, тоді коли їхній батько бив матір, знову і знову…
За вказаною адресою він знайшов свіжовідремонтовані студії, розташовані навколо дворика, викладеного бруківкою. Ерван увійшов і помітив лофти з величезними завішаними вікнами, з підвіконь яких розповзалися грубі, як удави, кабелі під наглядом охоронців і молодих хлопців, обвішаних раціями, мотками скотчу і викрутками: рядові театрального війська.
Він поцікавився, де Кеке, отримав відповіді, жести, знаки — усі заклопотані роботою. Він пішов далі і опинився у другому дворику, оточеному іншими ангарами. Цього разу простір роївся кістлявими дівчатами у кепках і хлопцями з навушниками на голові: таке враження, що вони усі з іншої планети — де годують мільйони телеглядачів бридкими, неймовірно тупими картинками і словами. Знову розпитування.
Кевін стояв під дашком входу однієї зі студій і курив цигарку. Худющий, аж страшно дивитися, у засмальцьованій футболці, між двома фіфами, які блистіли біжутерією, наче дві тріски, загорнуті у фольгу, і дзвінко сміявся.
Ерван підійшов до нього із загрозливим виглядом і поліцейським значком у руці. Дві ляльки одразу щезли.
— Ґаель Морван, це ім’я тобі про щось говорить?
— Ні.
Ляпас.
— Добре подумай: вона брала участь у пробах до «Виграє той, хто програв».
— Я їх стільки бачу, — відповів хлопець, потираючи щоку.
Ще один ляпас.
— Молода жінка, гарненька білявка.
Кевін видав смішок: він жив у світі «гарненьких білявок». Ерван схопив його і жбурнув на стіну. Іншою рукою витяг телефон і знайшов там фото Ґаель без макіяжу у матросці на острові Бреа. На вигляд більше шістнадцяти не даси.
— Це моя сестра, гімнюк, — заволав він, показуючи йому фотографію. — Ти говорив з нею чи ні?
Той вивільнився з його руки і випнув свій жалюгідний торс:
— Що це за план, га? Старший брат флік, який прийшов корчити з себе крутяка? Звідки ти взявся? Зі серіалу «Краще життя»? Ти…
Він не встиг завершити фразу: Ерван завалив йому під дих, від чого той впав на коліна. Тоді взяв його за шию і втиснув потилицею у стіну.
— Ти скажеш мені, гнидо? Інакше, присягаюся, я подбаю про тебе. Спершу розіб’ю твою пику. Потім відвезу в камеру, де ти проведеш нічку, яку не скоро забудеш.
Кевін здригався ривками. Молоденькі акторки, які проходили повз них, побігли геть.
— Я… я вже пригадую, точно…
Задля заохочення Ерван ще раз влупив його головою об цеглу. Зле приклеєна скотчем картонна вивіска — «кастинг» — впала на землю.
— Що ти пригадуєш?
— Ми… ми покурили по цигарці. Побалакали.
— Про що?
— Вона хотіла контакти… вона…
— Ти дав їй, що вона просила?
— Лише один.
Несвідомо Ерван стиснув пальці на шиї виродка, так що у того сльози виступили на очах. Він відпустив руку і відступив, розлючено сплюнувши на землю.
— Пайоль… — видихнув Кевін, — Мішель Пайоль.
— Хто це?
— Прес-агент. Чувак з модних кіл, який знає купу людей.
Удар ногою в живіт.
— Сутенер?
Той зігнувся вдвоє і почав блювати. Ерван дав йому віддихатися. Він звик до цього насильства. Недалеко втік від ді Ґреко і його солдатів.
— Такі слова вже ніхто не вживає, але…
— Він влаштовує ескорти?
— Зводить дівчат і людей, які мають бабло… Здебільшого іноземців, дипломатів, фінансистів…
— Його адреса.
— Я не можу… Я спалюся, я…
Ерван схопив його за волосся і випростав:
— Краще спалитися, ніж бути запакованим у пластиковий мішок.
— Чому… чому ви так кажете?
Він витяг з кобури пістолет і приставив йому до носа:
— Тому що, якщо я тебе завалю, то я і розслідування проводитиму, паскудо. Я з відділу убивств, capiscі?[31] Ґаель, це був невдалий вибір… Боже, особиста адреса того типа і мене немає.