— Соціальні мережі?
— Я забрав її комп з квартири. Зроблю копію жорсткого диска. Потім передам машину фахівцям. Я також маю її діловий щоденник, але наразі усі сплять.
— А як її помешкання?
— Як решта всього: гладко і без історій.
Чесно кажучи, Анн Сімоні була аж надто бездоганною.
— Обшук? Все добре?
— Збираємося завтра вранці разом з Одрі.
— Тим часом спробуй бодай трохи поспати. Нарада в конторі о дев’ятій.
Ерван поклав слухавку. Він прислухався: вода у ванній кімнаті вже не хлюпотіла, але чутно було дзенькання. Це наводило на думку, що Ґаель наводить марафет.
Найкраще наостанок — Кріпо.
Трубадур вже отримав через мережу усі відеозаписи, за якими можливо простежити останній маршрут Анн Сімоні.
— Є записи з нею аж до мосту Арколь. Далі — нічого немає.
— Як це «нічого немає»?
— Не знаю. Видно, як вона вийшла на міст, але на правий берег так і не дійшла. Так, наче вона щезла просто посередині мосту. Принаймні в метро біля муніципалітету вона так і не заходила.
Божевільна ідея: Анн Сімоні вийшла на берег, і вбивця посадив її на свій «Зодіак».
— Останні телефонні розмови?
— Ми вивчаємо кожен контакт. Наразі нічого вартого уваги.
— А архіви? Убивці з такою самою манерою дій?
— Жодних слідів убивці зі цвяхами. Коли я вводив різні ключові слова, центральний комп’ютер видав лише один результат: «Леруа-Мерлен».[33]
— Не найкращий час для жартів.
— Усе, що вдалося накопати — випадки домашнього насильства з використанням молотка і викрутки.
— Де ти зараз?
— Вдома. Пишу перші звіти.
— Постарайся з’ясувати усе, що може стосуватися «no limit».
— Ми усе ще там? — кинув Кріпо, маючи на увазі випробування ді Ґреко.
Ерван уникнув відповіді і продовжив:
— Перевір, чи немає часом якихось спеціальних зібрань з такою назвою у Парижі чи ще де-небудь.
— Ти хочеш сказати «садо-мазо»?
В Ервана промайнуло перед очима видіння з пошрамованими тілами пілотів К-76. «No limit» — це не завжди маскарад.
— Пошукай на всіх фронтах. Завтра вранці на роботі о дев’ятій.
Він завершив розмову і зауважив, що у душовій стало тихо.
Білява фурія от-от має з’явитися.
— Hу що? Задоволений?
Він обернувся і побачив Ґаель, загорнуту у великий білий рушник. З душу вийшла розпашіла, мов ошпарена. Руки і плечі мармурово-багряні, а обличчя відблискувало червоним на всю кімнату.
Розчервонілася від гарячої води, а ще й від люті.
— Страшенно задоволений, — іронічно відповів Ерван. — Ти зникаєш на два дні, батьки дуже хвилюються, я мушу відкласти роботу, щоб їхати тебе шукати, і знаходжу у тельбухах, лайні, а навколо дрочать поважні чоловіки у костюмах Зорро. Куди вже про більше мріяти?
— Це моє життя.
— Я боявся, що ти зараз почнеш про кар’єру.
Вона пішла на кухню і теж взяла собі колу — усі Морвани остерігалися алкоголю дякуючи Лоїку, який, мабуть, вже випив за всю родину.
— Твоя брудна пика героя мені вже остогидла, — пробубніла вона, прикладаючи холодну бляшанку до щоки. — Тобі не набридло бути бездоганним? Завжди правильним? Ще не втомився від себе?
На махровому рушнику була золотиста емблема одного з розкішних готелів Парижа, де вона, мабуть, когось обслуговувала. Іноді у нього складалося враження, що сестра знаходить задоволення у своїй розпусті, як порося у бруді.
Та попри це все, Ервана захоплювали її округлі плечі, невеличкі повні литки, провокаційно-зваблива дупця. Ерван, як усі Морвани, бачив, як вона довела себе тим схудненням до стану жмені кісток. Нині, хай що б вона робила і хай що б казала, усе її тіло світилося радісною новиною: вона одужала.
— Коли ти хоч трохи подорослішаєш? — різко відповів він. — Ти дозволяєш обливати себе курячою кров’ю і гола позуєш перед якимись провінційними магнатами?
— Шість тисяч євро, недоумку. Твоя задрипана платня за два місяці.
— Я більше заробляю. Лиш не кажи мені, що ти робиш це заради грошей. Запусти руку у свій страховий рахунок і зачерпнеш звідти вдесятеро більше на раз.
Вона всілася на канапу і відкрила бляшанку з колою:
— Я не хочу цих грошей. У мене є принципи.
— Заспокоїла, — різко сказав він.
Вона неквапливо сьорбала колу, нерухомо втупившись перед собою.
— Я живу у світі, який перебуває у стані війни, — зрештою сказала.
— Якої війни?
— Війни між чоловіками і жінками.