— Вони ще й трохи безталанні, і це мене зворушує.
— В якому сенсі? — спитала вона, зробивши великий ковток.
Він опустив очі на піцу, якої так і не торкнувся. Він навіть води не міг ковтнути. Близькість Софії. Небіжчик на вулиці де ля Вут…
— У мене є теорія щодо жіночої краси.
— Хо-хо, а це цікаво…
Вона простягнула йому вже порожній келих.
— Красуням уся увага, вони потрапляють у полон брехні. Маленьким їм обіцяють, що вони стануть принцесами. Як трохи підростуть, то будуть модельками. Ще пізніше, актрисами. Мало-помалу ці дівчата починають розслаблено мліти у світі мрій. Вони втрачають завзяття.
— А в мене, навпаки, складається враження, що немає більшого завзяття, ніж в акторки, яка починає свій творчий шлях. Подивись на свою сестру.
— Забудь про неї. Мова про мрії. Ці дівчата безсилі перед справжніми життєвими викликами: робота — лайно, начальник-садист, жалюгідна платня…
— Я не погоджуюся: багато модельок або акторок-початківців працюють у ресторанах, хапаються за всякі підробітки. У Нью-Йорку…
— Це тимчасово, вони завжди надіються отримати справжній контракт.
— До чого ти ведеш?
— Тимчасове стає постійним. Цей так званий перехідний період і є тією реальністю, яку приготувала їм доля. І під час нього вони фахово не розвиваються. Ні школи, ні університету, ні практики… Вони голі і беззахисні у боротьбі за виживання.
Вона знову випила до дна і сама налила собі ще. На ній був темно-синій пуловер найліпшого ґатунку з V-подібним вирізом. Коли вона наливала собі вино, він випадково помітив (якщо буває так, що жінка випадково щось вам дозволяє помітити) бретельку її бюстгальтера. Відразу опустив очі, як винувата дитина. У глибині душі він завжди думав, що в Софії немає ні грудей, ні геніталій. Вона була нематеріальною істотою.
— Отже, ти хочеш їх врятувати?
Він насупився: відкриватися перед нею було помилкою. В плані бажання і почуттів він, мабуть, не виріс з мислення тринадцятирічного хлопчика. І через це мав досвіду не більше, ніж у підлітка.
— Не зважай.
Софія засміялася глибоким горловим сміхом. Вона поволі хміліла і від цього ставала ще спокусливішою. Вона схрестила руки на столі і присунулася ближче:
— Хто тобі найбільше подобався?
— Одна продавчиня парфумів зі «Сефори» на Єлисейських полях, — мимоволі зізнався він. — Дуже горда, дуже гарна тендітна дівчина, яка не любила займатися коханням.
— Диявольська перешкода.
— Мені не перешкоджало.
— А ти теж цього не любиш?
— Та не дуже.
Вона зареготала. Напівп’яною вона здавалася ближчою, реальнішою. Від вина на вилицях проступив рум’янець. А її мигдалеві очі стали прозорими.
— Кілька років тому, — не стримався він, — у мене була депресія.
— Я не знала. Хочеш, ще вина замовимо?
— Ні. Здається, тобі вже досить.
У ньому прокинувся янсеніст.[39] У відповідь знову лише сміх. Вона чекала на продовження історії.
— Я поборов її завдяки транквілізаторам, антидепресантам. Ці ліки чудово допомогли, але не моєму лібідо.
— Значить, правду кажуть? Це може призвести до імпотенції?
— Достатньо було повірити в те, що може призвести. Відтоді заняття коханням стало для мене радше джерелом стресу, приводом для хвилювання.
— Паніка артиста перед виходом на сцену.
Врешті він дозволив собі ковток вина.
— Краще вже рушати стримано, тоді й прибуття буде приємним сюрпризом.
— Аж охота поцікавитися, чи…
Він відчув, що варто було б на цьому зупинитися. Пішов до каси і розрахувався. Вечеря була повним фіаско. Принаймні вона не принесла нічого нового. Флік і графиня: кожен залишився при своїй ролі. «Байдуже, — сказав він собі чисто як боягуз, — за півгодини я буду в будинку 36».
Він допоміг їй вбрати куртку і провів до виходу. Штовхнув двері й вийшов першим, наче передчуваючи назовні засідку.
— Ти приїхала на машині? Ти…
Не встиг завершити фразу. Уста Софії притулилися до його вуст. Він нічого не відчував. Лише запаморочення всередині. Мозок заклинило. Був не здатний усвідомити, що оце зараз несподівано сталося.
Зробив зусилля, але знову побачив лише тіло Перно з обдертою, наче фрукт, шкірою, розвернені нутрощі Анн Сімоні, рештки Вісси Савірі. Повернутися в контору, продовжити розслідування…
Він звільнив свої губи, але у ту ж мить схаменувся і підхопив Софію, яка обм’якла в його руках. Пристрасно поцілував її, враз звільнивши почуття, яке, що він тепер зрозумів, не полишало його відтоді, як він вперше її побачив.
39
Послідовник янсенізму, неортодоксальної течії у французькому та нідерландському католицизмі XVH-XVIII ст.