— Що він робив?
— Брудну роботу.
— Ти даси свідчення щодо цієї роботи?
— Ні.
— Ти знаєш, чим він займався останніми днями?
— Ні.
— Коли востаннє ви зустрічалися?
— У мене є журнал для такого. Пізніше скажу.
— Не намагайся задурити мені голову, тату. Я і так подбав, щоб тебе не викликали до будинку 36 через Анн. Цього разу ти ризикуєш піти туди на допит.
— Я не можу нічого розповідати. Державна таємниця.
Ерван усміхнувся:
— Здається, ти не розумієш, в чому твоя проблема. На першому місці злочину вбивця залишив твій перстень. Другою жертвою була твоя протеже. Тепер завалили одного з твоїх церберів. Твоя теорія помсти стала реальністю. Тож закликаю грати зі мною у чесну гру.
— Щось ти цього ранку забагато базікаєш. Допоможи братові і передзвони мені.
Він різко поклав слухавку і ще кілька секунд стояв нерухомо. Син мав рацію. Перно, після Анн і персня. У Майомбе мінконді — це талісмани-месники. Їх використовують, щоб нейтралізувати дії чаклуна або помститися йому. Очевидно, це він, Ґреґуар Морван, був для вбивці тим демоном, з яким треба боротися.
Закрив валізу. Нова катастрофа підтвердила необхідність його від’їзду до Флоренції. Якщо йому судилося там залишитися навіки, слід владнати справи, які справді мали для нього значення: справи, що стосуються його дітей.
Коли спускався службовими сходами, в голові промайнула одна думка щодо Перно. Його смерть була, вочевидь, жахливою, але на відміну від Анн, він був готовий до такого кінця. Морван його ніколи не любив, але фашик не був боягузом. Самотній, злочинець, не зовсім нормальний: зручний воїн.
Байдуже, якщо встановлять, що Перно працював на нього — держава прикриє. Однак Ерван може відстежити його дії аж до зникнення Жана-Філіппа Маро. Ніхто ж не віддавав наказів про його «самогубство». Особисті справи…
На вулиці він зупинив таксі і заліз досередини:
— Руассі. Термінал 2G.
Рівно о дев’ятій Ерван був у будинку 36. Він віддраїв себе мочалкою так, що вийшов з ванної кімнати червоним як рак. Поголився, обприскався парфумами, вбрав свіжий костюм — він не знав, коли знову повернеться додому. Забіг до крамниці з випічкою і зжер по дорозі в контору три круасани. Незважаючи на розмову з батьком, яка його розлютила, він усе ще був у доброму переможному гуморі — коли востаннє він займався коханням перед роботою?
У залі для нарад чекали його вірні чемпіони. Тонфа залишився в моргу, але група натомість поповнилася новим учасником: Левантен, координатор криміналістів з наукового відділу, який випромінював гарний настрій. Це був здоровий парубок з волоссям індіанця апачі, чистим поглядом з-під недовірливих брів і гоноровим виглядом селянина, який повертається з роботи в полі. Він усім сподобався, крім Сардини, який йому заздрив. Те, що Фавіні отримував від жінок з допомогою всяких байок, запрошень і подарунків, Левантен здобував усього лиш за посмішку.
Він жбурнув на стіл запечатаний пакунок, який гримнув з металевим звуком.
— Цвяхи Анн Сімоні врешті заговорили, — сказав він, натягаючи латексні рукавички.
Дуже обережно відкрив пакунок, взяв один з цвяхів і виставив його проти світла. Кивком голови Ерван дав знак Одрі передати йому рукавички.
— Склад металу притаманний для Центральної Африки, але є ще дещо. Ми бачимо тут тавро на головці. Ці цвяхи понад п’ятдесят років тому використовувало одне підприємство, якого нині вже немає: БЗАК, Бельгійська західно-африканська компанія, яка працювала головно у Заїрі. Це свого роду… колекційні екземпляри.
— Як вони потрапили до Франції?
— Аналіз виявив в їх іржі сіль та різноманітні морські мікроорганізми. Вони прибули на вантажному судні.
Ерван взяв і собі один: кривий, зужитий, іржавий.
— Ти хочеш сказати, що вони припливли з ДРК, а вбивця у той чи інший спосіб отримав їх в одному з французьких портів?
— Це найвірогідніше пояснення. Якщо тільки не привіз їх з Африки сам.
Інстинктивно він відкидав імовірність того, що убивця був конголезцем.
— Куди прибувають подібні вантажі?
— До Марселя. Я дозволив собі зателефонувати кільком людям.
Левантен, мабуть, забагато дивився серіал «CSI». Такі слідчі дії абсолютно не входили у межі його повноважень. Але чорнявий красунчик не дав їм можливості розлютитися:
— За інформацією, отриманою від служб марсельського порту Фос,[40] ящики зі старим залізом, імпортовані з РДК, час від часу доставляють на замовлення однієї міжнародної фінансово-промислової групи люксембурзького походження, «Heemecht», — він зазирнув до свого зошита. — Якраз сьогодні, у другій половині дня, до західних доків Фоса прибуває великий вантаж з Матаді, порту у Нижньому Конго.