— О’кей, шефе.
— Як ти гадаєш, педик чи ні?
Їм подобалося грати у цю дурнувату гру після допиту — вгадувати сексуальні схильності типа, якого щойно допитували. Називали це «рожевою рулеткою». Нікчемне заняття.
— Я думаю, він вже давно пройшов цю стадію.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Та вже знаю.
Ерван не наполягав: він навіть не був певен, які вподобання в самого Кріпо. Він ніколи не чув, щоб у Кріпо були якісь романтичні стосунки — ні на одному березі, ні на іншому.
— Підеш зі мною ввечері? — спитав він його.
— Не питання! Ясна річ, піду!
— У менe дещо є, — сказала Одрі схвильованим голосом.
Вона затягла Ервана до свого кабінету і зачинила двері. У своїй оливковій військовій куртці вона більше, ніж зазвичай, скидалася на партизанку, але у неяскравій і безстатевій версії. Вона дістала з паперової теки ілюстрацію із зображенням голови леопарда і зірки над нею:
— Знаєш, що це?
Ерван впізнав символ знаменитої бразильської воєнної школи, яка спеціалізується на бойових діях в лісових умовах. Зверху на двох горизонтальних смугах, червоній і синій, вказані ініціали CIGS (Centro de Instruçao de Guerra na Selva).[48]
— Це герб школи в Манаусі, так?
— Точно, генерале.
Вона підсунула йому ще одну ілюстрацію. Знімок пораненої руки, на якій можна розгледіти ту саму котячу морду.
— Перно носив її на передпліччі.
— Нам відомо, що він був десантником у Французькій Гвіані. Нічого дивного, що він проходив вишкіл у CIGS.
— Я вранці пропустила цей скан через бази даних і отримала неочікуваний результат. Цей малюнок випливає у слідстві, яке не має нічого спільного з нашою історією: смерть журналіста-фрілансера, Жана-Філіппа Маро. Самогубство.
Одрі простягнула йому досьє. Маро минулої неділі викинувся з дев’ятого поверху. Жодного свідка. Немає підстав сумніватися в його вчинку. Він залишився без копійки і хоч якоїсь перспективи роботи.
— Яким чином там з’явилася голова леопарда?
— Група з префектури на вулиці Луї Блана взялася за перевірку. Зняли відбитки, допитали сусідів — рутина. Більшість свідків зауважили, що останніми днями за Маро стежив який чоловік. І помітили в нього на руці це татуювання.
— Прикмети чоловіка відповідають прикметам Перно?
— Ідентичні.
Ерван ще раз погортав рапорт, думаючи про батька. Чи можливо, щоб Перно, перед тим, як його вбили, виконував таємне доручення? Для Старого?
— Я переговорила з колегами з вулиці Луї Блана, — продовжила Одрі. — Для них проблем немає: чисте самогубство. Але ГУВБ не такі категоричні. На їхню думку, Маро міг працювати над книжкою, яка мала зчинити чималу пожежу.
— На якій підставі вони стверджують це?
— Падіння з дев’ятого поверху.
— Я серйозно.
— Це був відомий журналіст. Колишній кореспондент «Франс Прес» і «Нувель Обсерватер», який написав кілька скандальних книжок. Фахівець з Франсафрики. Не з тих, хто сидітиме склавши руки чи викидатиметься з вікна.
— Ти контактувала з його видавцями?
— Вони знали, що Маро працює над чимось, але тематику ніхто не знав. Він навіть не брав завдатку.
— Це все?
— Вже чимало, як на самогубця. Не кажучи про двох дітей, які у нього від двох різних жінок і яких він дуже любив. На думку цих жінок, його вчинок зовсім незрозумілий.
Ерван відмовлявся розглядати найгірший варіант: батько вкотре в центрі брудної справи.
— Продовжуй копати. Хтозна.
Одрі поскладала папери. Обмін поглядами, красномовніший за слова. Уся мережа таємних агентів Парижа зрештою приводила до прізвища Морван, а особливо, якщо це пов’язано з чорним континентом.
— Зроби це, — наполіг він.
18:00. Він вийшов з кабінету, маючи намір забігти ще до Фавіні, коли наштовхнувся на Левантена. Пан Криміналістика власною персоною. Технічний фахівець з’явився у будинку 36 не з порожніми руками:
— Це стосовно волосся нашої білої жінки…
— Щось нове?
— І так, і ні.
— Левантене, я тебе прошу: у нас немає часу на…
— Я вирішив перевірити дезінкримінаційну картотеку. Щоразу, коли на місці злочину збирають відбитки пальців і ДНК, фліки, які беруть у цьому участь, та усі інші, хто поза підозрою, мусять здавати свої органічні фрагменти, аби в процесі не марнувати час на хибні сліди. Це називається робота із «дезінкримінації». А ті біометричні дані і відповідні каріотипи збирають до конфіденційної картотеки, користуватися даними якої заборонено. НАРГВ містить інформацію виключно щодо злочинців і підозрюваних. Я виявив у тій картотеці один збіг.