Софія пішла до виходу, але затрималася і повернулася назад. Вигляд на її обличчі змінився: гнів і розчарування цілковито зникли.
— Хотіла тобі ще одне сказати…
Нарешті… Ґаель відчувала від початку, що вона прийшла не лише для того, аби поцікавитися, як вона почувається чи заохотити її до участі у змові проти їхніх батьків.
— Я спала з твоїм братом.
— Ви ж іще ніби одружені?
— Не з Лоїком, з Ерваном.
Ґаель розреготалася. Вона не була здивованою: італійка і фашик завжди подобалися одне одному і, мабуть, щось відчували, але самі ще не знали цього.
— Будь обережна, — пожартувала вона, — він чудово маскується, але насправді ще більший псих, ніж Лоїк.
— Це єдиний вихід.
— Впевнений?
— Інакше ми їх не переконаємо.
— Ну тоді дій.
Сьома ранку. Морван міряв кроками кабінет Лоїка у формі півмісяця. Коли дізнався про напад на Ґаель, то помчав до Сент-Анн. Він ні з ким не побачився: мала спала, Ерван вже поїхав геть. Відтоді жодних звісток ні від однієї, ні від другого.
Переповнений безладом суперечливих думок, розбудив Лоїка, аби принаймні владнати розгардіяш з «Колтано». Він відмовився від свого попереднього плану: відправити Ґаель до тих трьох банкірів у ліжко, аби вона їх переконала, що інформація виявилася помилковою. Але тепер про те, щоб знову вплутувати її у цю справу, не могло бути і мови, вона своє вже отримала.
Тож йому залишалося довіритися фахівцям. На думку Лоїка, єдиним способом владнати проблему було зробити так, щоб ціни на акції впали. Спочатку ті троє покупців подумають, що це звичайне коливання цін перед стрибком, а тоді дійдуть висновку, що отримана ними конфіденційна інформація була фальшивкою: немає нових родовищ. Тоді вони поспіхом почнуть усе продавати. Недоліком такої стратегії було те, що Морван буде змушений за безцінь збути свої акції, аби штучно спровокувати зниження ціни. Іншими словами, сам себе розорити, аби врятувати свою шкуру.
— Як чорні взнають про те, що відбувається? — поцікавився Ґреґуар.
— Як звичайно: через своїх фінансових радників.
— Вони запанікують.
— Ми відкупимо власні акції трохи згодом і дорожче. Курс врівноважиться.
Морван усміхнувся: фінансове сеппуку.[50]
— Кабонґо мені яйця відірве.
— Попередь його, залучи до участі. А коли приспите пильність інших, почнете експлуатувати нові копальні на повну потужність.
Старий погодився: вирішив не зізнаватися, що процес уже запущено. Він не припиняв ходити взад і вперед, запхавши руки в кишені. Інстинктивно підозріло ставився до таких планів. Відтоді, як він розпочав той бізнес, жодного разу прогнози не справдилися, у жодній сфері діяльності. Життя завжди вигадує більше, ніж на це спроможна людська уява.
Насправді важливим було інше: вони вдавали, ніби обговорюють питання, як поважні ділові люди, але все ще перебували у стані шоку. Ще доба не минула, як Ґаель спробувала позбавити себе життя і ледве вціліла під час смертельного нападу. Убивця залишався на волі і тепер цілився безпосередньо на клан Морванів. Їхні базарні розрахунки важили небагато.
— А люксембуржці? — запитав Лоїк. — Вони нас підтримають?
— Я з ними розберуся.
Він уже встиг зателефонувати Монтефіорі: той допоможе, без проблем. Заразом поцікавився стосовно горезвісних цвяхів, які перевозить «Heemecht». Італієць стверджував, що не в курсі. Можливо. Зрештою, його компанія переправляє тисячі контейнерів на рік. А втім, флік ніколи не повинен відкидати випадковості, яка може створити додаткові труднощі.
— А хто вони? — допитувався Лоїк.
— Кажу ж тобі, це моя справа.
Лоїк втомлено махнув рукою. Морван спостерігав за ним краєм ока: син виглядав свіжішим, ніж зазвичай. Після спроби самогубства сестри його охопила дивна апатія. Старий навіть боявся рецидиву — героїну або алкоголю. Але, здається, коксу було достатньо, щоб поставити його на ноги. Хіба він вже поговорив із Софією, і треба чекати, що гнів з приводу влаштування їхнього шлюбу от-от вибухне…
«Так чи інакше, владнаємо проблему з „Колтано“, і я візьмуся за тебе, моя пташко». Він уже вирішив знову спровадити Лоїка до спеціалізованої клініки, аби його як годиться відлучили від наркотику.
Як уже зайшла мова про лікувальні установи, він зарезервував місце для Ґаель в інституті «Феянтін» у Шату для заможних пацієнтів, які страждають на депресію. Це місце було йому добре відоме: і сам там проходив кілька курсів лікування. Він поставить своїх людей для її захисту. Не фліків і не службовців, а вірних хлопців, які мають досвід з державними переворотами і нападами терористів.