— Ви знали про походження цих клітин? Кого вони обрали собі як модель?
— Ні. І це для мене не мало значення.
Чоловік відтворив убивцю в чотирьох екземплярах і говорив про це, як про банальну дослідницьку програму.
— Ви усвідомлюєте, що я можу вас звинуватити у здійсненні незаконної медичної практики?
Хірург опустив маску і щиро розсміявся. З його уст вирвався клубок пари.
— Але ви кумедний. Вам добре відомо, що ви не можете звинуватити мене ні в чому. І напевне не тут, де ви ніхто.
— Я передам естафету швейцарським колегам.
— А хто доведе ці обвинувачення? Ви? Я надам який-небудь документ, який засвідчить, що ці люди страждали на лейкемію. Опромінення цілковито знищило їхні старі клітини, а пересаджений кістковий мозок по-новому відбудував організм, — він підняв свої ручки у рукавичках. — За руку не схопили — все чисто!
Ерван починав стукотіти зубами у цьому «клітинаріумі».
— Не можу повірити, що ви підписалися на цю затію.
— Вони погрожували, що введуть собі якусь хворобу крові, аби змусити мене їх лікувати.
— І ви повірили у цей шантаж?
— Ні, але це свідчило про те, що вони налаштовані рішуче. Чому б не покласти до кишені гроші і не спокуситися на цікавий експеримент.
— Ви знали, що ті клітини вони взяли з мертвої людини?
— Я не допитувався подробиць.
— Переконаний, що ваші «волонтери» вбили щонайменше п’ять осіб, уявивши себе тим вбивцею, генетичний капітал якого ви їм ввели.
Шліме підняв брови, але відразу відновив вираз рудого веселуна. Не дуже чутлива епітафія по смерті п’яти жертв. Немає сенсу дискутувати з ним про мораль і відповідальність: він був холодним, як його морозильні шафи, і таким самим схибленим, як його реінкарновані пацієнти.
— Назвіть мені дати, імена і обставини.
— Чому я маю вам щось називати?
Ерван теж опустив маску:
— Що б ви собі не думали, я вже завтра можу скерувати сюди команду швейцарських фліків. Не варто недооцінювати мої можливості створювати неприємності.
Дихання Шліме і далі супроводжувалося невеличкими клубами пари з рота, які, здавалося, рожевіли навколо нього.
— Ходімо звідси, — врешті сказав він, — ми тут замерзнемо.
Вони поскидали паперові комбінезони у шлюзовій камері і попрямували новими коридорами. Велетень зник. Опинилися у невеличкому кабінеті з купою книжок і тек з документами, який нагадував кабінет Ляссе в інституті Шарко.
— Отже, ви познайомилися із цими злочинцями, а потім отримали від них зразки?
Шліме налив собі зеленого чаю, вочевидь, тримав у кабінеті повний термос.
— Давайте називати їх «пацієнтами», якщо ви не проти. Усе було організовано наперед, ясна річ. Це не той вид терапії, де варто імпровізувати.
— Клітини мали вам доставити на якусь чітко визначену дату?
— Мова від початку йшла про кінець 2009 року. Коли клітини привезли сюди, ми їх заморозили і паралельно почали опромінення моїх… волонтерів. Далі розпочався етап дедиференціювання і культивування.
Отже, смерть Фарабо була запланованою. Хосе Фернандес не лише оперував його труп, він спершу його вночі задушив, ще й так усе підлаштував, аби скидалося на інсульт або серцевий напад. Фанатики замовили вбивство свого кумира, аби краще реінкарнуватися у його шкірі.
— Коли було зроблено трансплантацію? — продовжив Ерван.
— У жовтні 2010 року.
— Сеанси опромінення тривають так довго?
— Це дуже важка процедура. Йдеться про повне руйнування кісткового мозку.
— Усі четверо лікувалися одночасно?
Шліме кивнув головою. Він тримав керамічне горнятко з чаєм обома руками — манірність цього Доктора Мабуля[52] діяла Ерванові на нерви.
— Під кінець вони потребували госпіталізації, так?
— Завершальна фаза є дуже делікатною, так: пацієнт дуже слабкий, стан нестабільний. Тоді йому вводять нові клітини. Поволі тіло регенерується.
Ерван уявив собі, як ця четвірка, в оточенні швейцарських ялиць, поступово перетворюється на Людину-цвяха. Хто за це платив? Мабуть, Лартіґе та Ірісуанґа, заможні члени клану.
— За моєю інформацією у ді Ґреко змінилася група крові.
— В інших теж. Кістковий мозок виробляє кров’яні тільця і тромбоцити.
— ДНК у них теж змінилася?
— Зміни відбуваються в парі. Відтепер це ДНК донора.
— Ці люди були сумісні з клітинами, які їм пересадили?
— Ні. У цьому і проблема. Я їх попередив: не можна вибирати собі донора. Мені довелося давати сильні дози циклоспорину, які помітно їх ослабили. Через це Лартіґе і Редліх страждають на інфекційний артрит.