У ту ж мить з правого боку завіса білої куряви розступилася, і з неї виник Редліх, який навів на нього сорок п’ятий калібр із здоровенним, як у вогнемета, жерлом. У поставі відчувалася впевненість вишколеного стрільця.
Морван натиснув на гачок, навіть не думаючи ховатися, — тепер він діяв чітко, відточені рефлекси слідували один за одним, як гарматні постріли. По черзі, будь ласка, хлопці. Сила відбою пістолета змусила його відступити назад через поріг, але він продовжив вогонь, хоч і наосліп. Коли дим розвіявся, Редліх лежав розпростертий далеко від нього, залитий кров’ю і присипаний камінням.
От і другий. Чаклуни, як виявилося, не такі вже й могутні.
Навкруг Морвана утворилося коло вогню. Він перескочив полум’я і рушив перевірити кухню. Нікого. Третій був нагорі. Кинувся на сходи, обмацуючи на ходу кишені куртки у пошуках набоїв. Зброя нагрілася, як випалена цеглина у печі. Через бронежилет було важко дихати.
Вузький коридорчик над вітальнею. Внизу гриміли постріли, але наразі він був поза зоною ураження. Vamos.[55]
Перша кімната: нікого.
Друга кімната: нікого.
Третя: ванна кімната, несподівано свіже повітря. Він обійшов увесь поверх: де Лартіґе? Він уявляв собі каліку, який стискає руками штурмову рушницю або якусь іншу бойову зброю. Вбити, навіть якщо єдиним способом буде кинутися разом з ним і його візком у вогняне пекло.
Сорок років тому він пощадив Людину-цвяха: бачимо результат.
Він продовжив пошуки. З очей текли сльози. Лице перетворилося на суцільну маску з гарячого пилу. Протер повіки і завмер: в кінці коридору перед ним був Лартіґе, скоцюрблений у своєму візку. Руки, наче кігті, міцно стискали «Ремінгтон». Прикинув на око: три або чотири постріли, перезаряджання вручну.
Якщо припустити, що він уміє користуватися цією зброєю, то встигне зробити один або два постріли, перш ніж Морван наблизиться впритул.
Рушив вперед. Або рушниця набита дробом, і тоді Лартіґе має шанси у нього влучити, втім, хіба кількома дробинками. Або там окремі набої, такі, як на кабана, і тоді ймовірність прицільного вогню мінімальна, однак, Морванові просто знесе голову, якщо той влучить у неї.
Лартіґе відкрив вогонь, сила відбою відкинула його назад. З десяток дрібних дірочок розкришили стіну зліва від Ґреґуара. Дріб. Кинувся до каліки, який втиснувся у кут, перезарядив рушницю і знову вистрілив. Промазав. Скульптор усміхався й плакав водночас і, здавалося, зменшувався на очах. Він пересмикнув затвор і знову натиснув на гачок: Старий був не далі, як за три метри від нього.
Металеві дробинки влучили йому у ліве плече, але він не впав. Морван приготувався вистрілити, коли його осяяла інша думка. Відкинув пістолет, скочив на Лартіґе, схопив візок за поруччя і потягнув на себе, аби поставити інваліда у зручне для удару положення. Тоді штовхнув його ногою на сходи, охоплені полум’ям. Рімейк знаменитої сцени з фільму «Поцілунок смерті», де Річард Відмарк скидає жінку на інвалідному візку зі сходів, але цього разу внизу палало пекло. Лартіґе заволав, але Морван чув лише ревіння вогню, який пожирав скульптора.
Тепер і йому захотілося розсміятися. Натомість він звалився вниз разом із перекриттям, яке провалилося під його ногами.
Приземлився у випаленому вогнем просторі, це вже був радше попіл, а не жар, і відчув на розпеченій шкірі прохолодний подув повітря. Майже неушкоджений, він підвівся з колін і помітив перед собою широку посмішку чистого ранкового блакитного неба з пролому розваленої стіни. Не знати як, він покотився скелястим схилом, який починався за будинком. Сіра трава, зелені скелі, бузкові камені…
Зупинився в останню мить, просто над самісінькою прірвою.
Він подумав про сина з іншого боку хатини, якому вже мали б надавати допомогу. Про Ґаель, у безпеці в клініці Шату, під наглядом озброєних фліків. Про Лоїка, який, мабуть, відсипався після повного розпродажу родинних статків. Він подумав про двох своїх онуків, Мілу і Лоренцо, разом зі своєю матір’ю, Крижаною Дівою, яка давала їм усе тепло, на яке була спроможна.
І лише тепер усвідомив, що горить — а точніше, горить його бронежилет, обпікаючи боки і плечі. Всунув руку у язики полум’я, аби віддерти липучки корсета. Жбурнув його у порожнечу, згадавши, що в інструкції було вказано, що кевлар вогнетривкий. Аякже!
Він вибухнув сміхом: таки покладатися можна лише на себе.
Частина ІІІ
Ще один
Як зрозуміла Ґаель, під час стрілянини, про яку від ранку трублять усі ЗМІ, Ервана було поранено, і невідомо, хто в нього стріляв. Його доставили гелікоптером до Парижа, у шпиталь «Сальпетрієр», аби пересвідчитися, що поранення незначне. Куля лише зачепила йому лівій бік, трохи вище клубової кістки.