Вони минули другий пагорб. Стебла очерету довкола чорних заводей відбивалися у воді тривожними бузковими відблисками на тлі монохромно-зловісного, наче тундра, пейзажу.
Третій пагорб: зміна декорацій. Подібно феєрверку, спалахнули яскраві кольори. Рожеві, білі і жовті крони дерев заграли з нерівностями рельєфу у «довгу лозу». А головне — верескове поле, яке розкинулося крамблем[21] з троянд і фіалок, здавалося, ховає в собі якусь містичну силу.
— Ну що там таке? — не витримав ле Ґен. — Нам туди.
Ерван рушив далі. Вони обійшли ще одну вершину і побачили театр дій: сотні квадратних метрів зони безпеки, близько трьох десятків хлопців задіяно в роботі на тлі брудних калюж і сірого піску. Технічні фахівці у білих комбінезонах метушилися навколо діри приблизно в п’ять метрів у діаметрі. Водолази займалися її висушуванням, маніпулюючи важкими рифленими трубами.
«Ви розтринькуєте гроші платників податків». Це була остання фраза полковника Венка, яку він кинув Ерванові на порозі школи.
Один з ФКІ проліз під огорожею і пішов їм назустріч. Він мав на голові хутряну шапку, від чого скидався на козака. Тьєрі Нево, аналітик-криміналіст.
— Як добралися? — спитав він іронічним тоном. — Ходімте. Епіцентр вибуху ось там.
— Бахіли не треба натягати?
— Не зважайте. За дві доби на острові випало більше ніж десять міліметрів опадів. Немає жодних шансів, що у цьому болоті залишилися якість відбитки. Ще менше шансів щодо волокон і органічних фрагментів…
Ви розтринькуєте гроші платників податків.
Вони дійшли до порожнини, куди по мотузці спускалися водолази. Інші хлопці передавали один одному герметичні контейнери з чорного поліпропілену.
— Вони привезли зі собою радіолокатори і зонди. Вибух поперевертав багато землі і, можливо, якісь предмети позасипало. Але ще раз повторюю, не варто сподіватися на диво.
— Що ви можете мені сказати про ракету, яка це зробила?
— Небагато, і мені сказали, що це таємна…
— Я вам ставлю запитання, ви мені відповідаєте.
Нево посміхнувся з-під своєї шапки, довгі каракулеві вуха якої вдаряли йому по обличчю. Тепер він був схожий на собаку динго.
— Бомба вибухає внаслідок хімічної реакції. Окисно-відновний процес або розпад. Справжній розжарений спалах. Усе перетворилося на пил і згоріло. Але точно сказати, що саме…
Ерван узяв з рук Нево уламок почорнілого металу, який той щойно підняв:
— Як ви думаєте, бомба містила металеві фрагменти?
— Ви маєте на увазі, як вибухівка на основі щільного інертного металу? Не думаю, ні. Поблизу нічого такого не виявили. І, до речі, я дуже сумніваюся, що наша армія експериментує з такими боєприпасами. Вони заборонені Женевською конвенцією.
Ерван згадав розірвану плоть, залізні уламки під шкірою. Він думав про шрапнель. Щось інше?
— Патологоанатом має вийняти металеві частинки, що позастрягали у тілі, — продовжив він. — Ви зможете їх ідентифікувати? Визначити чи йдеться про скабки від холодної зброї, знаряддя для тортур?
Нево підняв брови від здивування: йому не повідомляли про таку версію подій. Через свою гру у хованки Ерван гальмував хід розслідування.
— Ви гадаєте, що хлопця вбили ще до вибуху? — спитав аналітик.
Ерванові було ніколи відповідати. Над ними пролетів «Рафаль». Техніки і водолази рефлекторно повтягували голови в плечі. Це був не просто шум — принаймні, за людськими мірками, — радше це було свого роду роздирання неба. Розрив найтвердішої матерії, яку тільки можна собі уявити: первісної магми. Наче щось розриває гору так само легко, як аркуш паперу.
Літак-винищувач уже зник. Ерван спостерігав за іншими: вони були приголомшені, завмерли як вкопані. Віддалене ревіння не вщухало, наче поширювалося на увесь Всесвіт. Потім шум почав ущільнюватися перед новою атакою. Свист ставав усе чіткішим — велетенське свердло, яке врізається у світовий ефір — і посилювався, знову перетворюючись на страшне ревіння.
Цього разу Ерван не опускав очей. Він побачив чорний трикутник, який розтинав хмари. Білі смути на його крилах нагадували замерзле полум’я. Ревучі пащі реактивних двигунів випльовували вогонь такої концентрації, що можна було подумати про частинку Сонця. Маса настільки розжарена, що від одного погляду на неї можна обпалити собі очі.
Раптом той, хто від свого приїзду зневажав пілотів і однострої, безмежно захопився цими людьми, здатними опанувати такі машини і підкорити космічні сили. Справжні деміурги.