Гуркіт затих, вітер прочистив атмосферу. Отже, маневри «Рафалів» тривають. Жалоби на борту «Шарля де Голля» немає. Флік воскресив у пам’яті видовжений силует адмірала ді Ґреко — він забув поцікавитися, які конкретно функції той виконує на борту авіаносця.
Вони підійшли до ями. На дні люди у неопренових комбінезонах скидалися на грубих масних тюленів. Один з них у цю мить піднімався тросом наверх.
Він представився: керівник фахівців з підводних розслідувань.
— Поки ми знайшли ось це, — просто сказав він. — Це вам про щось говорить?
Предмет був у запечатаному пакеті. Крізь прозорі складки Ерван розгледів перстень. Він взяв його в руки і підняв проти райдужного світла з моря. Це був перстень з печаткою з грубого металу, свинець або потемніле срібло. Зверху — викарбовано кельтський герб.
— І чого він вартий? — спитав водолаз.
Ерван мовчки простягнув його Нево. В грудях утворилася порожнеча. Він впізнав цю річ, без усяких можливих сумнівів.
Це був перстень його батька.
Коли Морван прочитав листа з погрозами, який дістав Лоїк, він відразу подумав про комбатантів — конголезців у вигнанні, які продовжували свою боротьбу проти режиму Кабіли, перебуваючи у Франції. Вони зривали в Парижі концерти музикантів, які підтримували теперішній уряд у Кіншасі, били пики поважним особам з Конго, які перебиралися до Панами, наповнювали мережу мстивими погрозами і влаштовували у районі Північного вокзалу або на площі Інвалідів демонстрації, на які всім було насрати.
Чому вони накинулися на Лоїка саме зараз? Приписали його до спільників Кабіли? Безглуздо. Його син був всього лиш одним із керівників «Колтано»: він не володів наразі жодною часткою цієї компанії і ніколи в житті не був у Конго.
Може, вони слідкували за курсом акцій? Помітили зростання? І які могли зробити після цього висновки? Що кліка Кабіли спільно з білими і тутсі мутить якісь махінації, ще більше грабуючи їхню землю? Морванові було важко уявити, щоб ці типи слідкували за розвитком ринку. Більшість з них мешкала у смердючих сквотах 18-го округу і не мала можливості поставити на біржі навіть десять євро.
Ще один факт не ліз ні в які ворота: саме послання, яке рясніло орфографічними помилками. Не схоже на комбатантів, більшість з яких були інтелектуалами, випускниками Сорбонни.
Побачимо.
Після відвідин Лоїка він пішов у душ, вбрався і побіг із дому, так і не перетнувшись з дружиною. Він взяв свій дев’ятий калібр, хотів було прихопити також запасну обойму, але передумав. Він збирався в район Шато д’О, а не Кораль О’Кей.[22]
Зараз він терпляче чекав у приміщенні «Радіо Катанґа» на Страсбурзькому бульварі. Брудний вестибюль, прокурені, потріскані стіни. Вряди-годи повз нього проходили чорні. Велетні з налитими кров’ю очима. Обтягнуті шкірою газелі, які доїдали куплений на сніданок кебаб — а насправді це була їхня вечеря. Ніхто не сказав йому ані слова. Навіть оком не повів у його бік. А між тим, білий шістдесятилітній дядько, понад сто кілограмів, у костюмі з краваткою, мабуть, мав би привернути до себе увагу на території стовідсоткової африканської радіостанції.
Морван намагався заспокоїтися, з-перед очей не сходила напівкомічна, напівтрагічна картина його сина із закривавленою коробкою в руках. «Я попрошу твою маму приготувати нам його у неділю!»
Лоїк навіть не посміхнувся. Морван мав звичку казати про нього: «Сміливість не осилив, та й у хоробрості не фахівець».
Стосовно «Колтано» Деплезен казав правду, він перевірив, Лоїк теж не знайшов цьому пояснення. У самого Морвана було одне припущення, але він не хотів його розглядати. Напередодні ввечері він зателефонував Бізо, голові групи у Парижі, — безхребетний випускник НША, якого він посадив у крісло директора. Почувши про зростання курсу той задер носа: «Така ціна успіху!». От мудило. А ще він запропонував відправити на місце приватних детективів, аби провести розслідування смерті Нсеко. Ще одна дурня. Морван враз угамував його запал. Справедливо чи ні, але він був переконаний, що смерть мурина жодної ролі у цьому стрімкому зростанні акцій не грає.
Тоді він задзвонив у Лубумбаші до керівників підрозділів, які займаються видобутком. Дрібні білі виконавці, з яких Африка випила усі соки. Жоден з них не зміг назвати йому переконливої причини: експлуатація копалень тривала у звичному ритмі, про якісь нові обставини не було і мови. Він також спробував сконтактувати про всяк випадок з найближчими помічниками Нсеко, але ті розбіглися, перелякані через смерть свого патрона і побоюючись нових заходів з боку Мумбанзи — місцеві мають багато способів віддячити…