Насамкінець, пізно вночі Морван марно намагався зв’язатися зі своєю командою у джунглях півночі. Жодних новин відтоді, як він востаннє говорив з ними із Лубумбаші. Поганий знак? Він вже почав думати про якийсь зв’язок між цією загадкою і погрозами, які отримав Лоїк. Ні, це маячня. У Парижі ніхто не міг знати про те, що відбувається в Анкоро, у зоні конфлікту. Навіть хлопці на місці…
Чийсь голос висмикнув його із роздумів. Високий мурин нахилився до нього, щоб сказати, що Томаса Люзеко вже попередили. Він мав прізвисько Велика Спека, лідер Бана Конго — інша назва комбатантів. Люзеко вів тут якусь хроніку, випуск якої завершувався о дев’ятій ранку, і невдовзі мав уже виходити зі студії.
Морван знав цього конголезця багато років: екзальтований представник етносу луба, який вчився у Брюсселі і Парижі, а потім повернувся до рідної країни і такого там начудив, що відтепер йому заборонено перебувати у Кіншасі. Тож він плів свої інтриги у десятому окрузі Парижа. Інтелектуал, який цитував Гоббса і Маркса, виступаючи за застосування насильства як єдиного можливого дієвого засобу.
З’явилося двоє церберів і жестом попросили його підвестися. Вони його обшукали і відібрали револьвер. Неквапливі рухи, запах джойнтів, помітна втома: нічна зміна, яка скоро піде відсипатися. Морван пішов за ними через лабіринт кабінок з брудними скляними перегородками і опинився у допоміжному приміщенні, де тримали компакт-диски, обладнання Hi-Fi і застарілі комп’ютери — усе було вкрите товстим шаром пилюки. У глибині на нього чекав Люзеко, сидячи у своєму кріслі з джойнтом між пальцями, прямий як стріла.
Мурин мав на шиї ортопедичний бандаж, який ніколи не знімав. Він усім розповідав, що його катували у поліції Кабіли: від отриманих побоїв вискочив один або кілька хребців — кількість могла з дня на день змінюватися.
Морван підійшов ближче, взяв стілець і сів навпроти Великої Спеки. Було враження, що у приміщенні щойно провели фумігацію коноплями.
— Чим я заслужив честі побачити в себе такого високого гостя?
Голос Люзеко був неприємний і відшліфований, як шкіра виробів від Ермес. За кожним словом відчувалося його особливе виховання — в останні дні Мобуту мешкав разом із своїми сестрами-близнючками. Люзеко був племінником однієї з них. Лихі язики подейкували навіть, що він був його незаконним сином. Хлопчина виростав у палаці Леопарда та отримав блискучу освіту, найкращу з усіх, що можна собі уявити.
Морван дістав з кишені листа:
— Читай.
Велика Спека розгорнув аркуш, рухаючись, як робот. Він обожнював вдавати каліку. Кілька секунд він уважно розглядав послання.
— Що це означає?
— Що твоїм хлопцям варто підтягнути орфографію.
Той старанно склав листа і повернув його Морвану:
— Це не ми, і ти знаєш про це.
— Мій син отримав це паскудство сьогодні вранці, разом з воловим язиком, нашпиканим уламками битих пляшок. Повний гротеск. Славнозвісні комбатанти вирішили взятися за фінансистів системи?
— Забагато честі береш на себе. Це твоя вічна вада: уявив себе пупом Конго-Кіншаси. Вибач, але мушу нагадати, що ти всього лиш біла приблуда, підлий грабіжник нашої землі, який…
Морван одним швидким рухом звівся на ноги і нахилився над чоловіком з корсетом на шиї:
— Ви вирішили усіма можливими способами з Парижа хєрячити режим Кабіли. Робіть що хочете, у кожного своє гівно. Та якщо моєму синові хоч волосину зачепите, я повисмикую вас зі сквотів, як гнилі зуби, але тоді вже розмови не буде!
Велика Спека був незворушним. Він повільно підніс джойнт до своїх уст і добряче затягнувся.
— Повторюю тобі, ми тут ні до чого, — сказав він видихаючи дим в обличчя. — Наша боротьба політична і…
— Стули пельку. Що ти скажеш про «Конго» написане французькою через «к», а не через «с»?
— Ми не маємо монопольного права на такий правопис. Усі корінні мешканці Центральної Африки називають себе нащадками стародавньої імперії. Ти прийшов спитати, я відповів. Бувай, Морване. Я не маю чого тобі більше сказати, а ти нічого не можеш з нами вдіяти.
— Та ну! Якщо ти хоч вухом поведеш, я усіх вас викину на хєр чартерним рейсом, Вальсові[23] на радість. Ти що собі подумав? Що ти Францію раком поставиш, а потім член шторами повитираєш?
— О, демонструєш справжній клас, Морване.
Старий флік схопив його за бандаж на шиї:
— Досі віриш, що твоє гівно не смердить! Побачимо, як ти заспіваєш у Флері,[24] де масні педики тобою не натішаться!