Під час польоту Ерван зі стиснутими зубами без упину перебирав у голові факти, намагаючись знайти якесь прийнятне пояснення.
Перше: Жан-Патрік ді Ґреко, винний у смерті Вісси Савірі, відчуваючи, що його викрили, вирішив накласти на себе руки. Це самогубство було певною формою каяття і остаточно ставило у розслідуванні крапку. Ерван ненавидів подібні висновки. Це нагадувало йому один анекдот від студентів-медиків: «Операція завершилася успішно. Пацієнт помер». Вчинок адмірала не проливав світла на головні підводні камені такого сценарію: відсутність мотиву, фізична слабкість…
У нього в голові виникла ще одна гіпотеза, про яку він чомусь раніше не подумав: Віссу Савірі, імовірно, катували і калічили безпосередньо всередині тобрука. У такому разі ракета зробила вбивці добру службу: вибух ліквідував місце злочину і знищив усі сліди.
Повернемось до ді Ґреко. Ще один сценарій, так би мовити, зворотній, був теж цілком реальним: адмірал, передчуваючи, що лиси серйозно загрожують пілотові-новачку, захотів його захистити чи принаймні вгамувати своїх вояк. Нічого не вдалося, і він наклав на себе руки через страшні докори сумління — або через те, що не зміг пережити провал своєї методики: він не контролював своїх людей, просто відкрив скриньку Пандори. Така версія теж не була задовільною: чому тоді принесли у жертву саме цього курсанта? Звідки такий садизм? Такі збочені тортури? Чому ді Ґреко, який мав безмежну владу у школі, не дав собі ради з лисами?
Окрім цих двох гіпотез, Ерван перебирав ще й інші можливі варіанти. Ді Ґреко не вбивав Віссу власноруч, але підбурив своїх підручних закатувати його до смерті. Зрозумівши, що «no limit» зайшов надто далеко, наклав на себе руки. Або ж він підштовхнув Віссу добровільно пройти ці випробування, і молодий солдат сам захотів вийти за поріг своєї витривалості й прийняв, якщо можна так сказати, заплановану смерть. Втім, жодне з цих припущень не відповідає профілю убивці: людина в полоні глибокого безумства, із знанням медицини, страждає від сексуальної невдоволеності і має серйозні садистські нахили.
Якими б не були ці міркування, він завжди повертався до одного і того самого висновку: вилазка на сушу у п’ятницю разом із його самогубством вказували на винуватість ді Ґреко або принаймні на співучасть у вбивстві Вісси. Саме таку версію озвучуватимуть відповідальні особи на прес-конференції через кілька годин.
Найдивнішим було слово, яке адмірал написав у передсмертній записці: «Лонтано». Чекаючи на команду технічних фахівців, він спробував пошукати щось пов’язане з цим в інтернеті. Отримав чимало посилань, але жодне з них не відповідало ані справі ді Ґреко, ані його діям.
Лонтано італійською означає «далеко». Ді Ґреко був родом з Ломбардії, але чи достатньо такого пояснення?
«Лонтано» — це також назва одного з творів Дьордя Лігеті, музиканта двадцятого століття. Ерван не полінувався і прослухав кілька тактів: довгі ноти виринають з одного акорду і тягнуться без кінця. Чи думав ді Ґреко про цей уривок у мить, коли розносив собі макітру? Малоймовірно.
А ще так називається трохи запальніша мелодія Енніо Морріконе, який робив прекрасні вечірні передачі на одному з французьких каналів у 70-х роках під назвою «На світанку п’ятого дня». Ерванові теж важко було повірити, щоб адмірал насвистував цей мотив перед тим, як натиснути на спусковий гачок.
«Лонтано» — це також французька звукозаписувальна компанія, англійський музичний фестиваль, іспанська транспортна фірма, пісня Луїджі Тенко, підприємство, яке продає спеції, марка джинсів… Якщо коротко, як усі результати пошуку у Google, — це слово означає майже все і що завгодно.
Повернувшись на базу, Ерван позичив машину, щоб пошукати аптеку: біль феєрверком спалахував у різних частинах тіла. Село було всього за кілька кілометрів. Між помахами склоочисників невдовзі з’явився справжній кер[26]: кам’яні будинки із синіми віконницями — прекрасні і зловісні водночас.
Було ще темно, але Ерван розрізнив квадратний простір, оточений невисоким чорним парканом, крамниці, які, здавалося, витесані просто у скелі. У глибині цієї площі височіла дзвіниця, нагадуючи формою меч. Він знайшов поглядом зелений хрест. Ясна річ, аптека була зачинена. Він застібнув свій дощовик і що є сили затарабанив у двері поруч з вітриною — житло власника цього місця.
Поліцейський значок замінив йому рецепт:
— Дайте мені найсильніше, що у вас є проти болю.
Напівсонний аптекар повикладав пігулки, сиропи, мазі, ампули і розщедрився на кілька рекомендацій: коли і скільки приймати, небажані побічні ефекти… До кожного препарату він додавав коментар, як от:
26
Кер — село, містечко у Бретані. Широко розповсюджений префікс бретонських населених пунктів (Керверек).