— Це що таке?
— Зрізані нігті, волосся.
Ерван, який думав, що він під наркозом, здригнувся:
— Ви знайшли ці штуки в животі Вісси?
— Абсолютно так.
— Його змусили їх з’їсти?
— Ні. Він просто туди їх поклав, після смерті. Це вже справді якесь божевілля: вони належать іншому тілу.
— Звідки ви знаєте?
— Подивіться самі. Волосся руде.
Ерван примружив очі і розвернув пробірку із зразками до світла.
Його увагу привернула інша деталь: нігті були довгими, з акуратними кінчиками і полакованими у чорне. Це, безперечно, були нігті жінки, ще й готесси.
Він поклав трубку на стіл і подивився на Клеманта, який, здається, вже давно переступив свій поріг толерантності. Їм вже було зрозуміло: дуже імовірно, що ці елементи належали іншій жертві — уже вбитій або в процесі вбивства.
Це було підтвердження, на яке чекав Ерван. Адмірал ді Ґреко не вбивав Віссу. Важко собі уявити, де б він міг роздобути нігті та волосся іншої жертви. Копт, по дорозі на домовлену зустріч на покинутих руїнах корабля, перетнувся з душогубом, який не мав жодного стосунку ні до К-76, ні до війська. Убивця, який вже вбив або запланував це зробити після цього вбивства, залишив своєрідне послання наступному чи наступній у своєму списку.
— Що ви кажете?
Клемант продовжував щось пояснювати, але Ерван прослухав.
— Я кажу, що сьогодні вранці ми з Нево приступаємо до реконструкції тіла.
— Чому з Нево?
— Він має прийти по нові гострі уламки, які я видобув з останків. Ми збираємося визначити точне положення трупа у тобруці.
— Хіба це можливо?
— Я вже казав вам про трупне задубіння тіла на момент вибуху. Можливо, проаналізувавши кути перелому кісток, нам вдасться визначити положення тіла у ямі.
Ерван поцікавився втомленим тоном:
— І що?
Блискавично зреагувавши, Клемант відповів, як справжній слідчий:
— Я зрозумів одну річ. Незважаючи на його стан, це тіло — наче скринька Пандори: що більше ти її відкриваєш, то більше там знаходиш.
Цілу ніч на вулиці — і дарма.
Жодних слідів Ґаель.
Він обходив бари, нічні клуби, заклади-афтепаті — усе, що входило до переліку місць, де бувала його дочка, і на кожне з яких у нього була окрема картка. Він перебирав думки аж до світанку, вдаючи, що п’є — він ненавидів алкоголь, — вдаючи, що розважається — він ненавидів вечірки і у певному сенсі він ненавидів жінок.
О сьомій ранку, коли знову проїжджав по авеню де Месін, то зайшов додому, випив свої пігулки, прийняв холодний душ — електричний шок, але помічний.
Гіркий піт, пахощі ночі, загублені душі — все зникло. Він знову почав почуватися велетнем, яким завжди був, який зневажливо дивиться на людські слабкості і ними користається. Поголився. Тепер усі його сподівання були на Ервана, він мав надію, що той вже в дорозі. Вбравшись — новий костюм, нова сорочка і підтяжки, — вирішив взятися за Лоїка. Однієї ночі за ґратами було достатньо.
Зателефонував своєму водію (він покинув «Гольф» біля парку Монсо), щоб той завіз його на набережну Орфевр.
По дорозі намагався додзвонитися — вже вп’яте — старшому синові. Ця зараза не відповідала. Відучора він не подавав жодних ознак життя. Де він? Коли прокурор нарешті наважиться оголосити про загибель Вісси? Від самого ранку йому безперестанку телефонують з площі Бово: усі чекають на новини. Йому довелося визнати, що в нього їх немає, і дістати прочухана, гідного початківця, який лише робить перші кроки. Байдуже. Він був запобіжником і, як усі запобіжники, звик до стрибків напруги.
Задля більшої обачності попросив водія висадити його за кількасот метрів від будівлі управління внутрішніх справ. Він не був знайомий з капітаном Курсаноффом, відповідальним за затримання Лоїка, але знав фліків з УБН, яких завжди вважав небезпечними бойовиками. Хлопці працювали на такій периферії, що ніколи не знаєш, чи це агенти під прикриттям, чи обдовбані типи на службі в поліціянтів.
Коли він заходив до будівлі, усі вартові розступилися, випнувшись у положенні «струнко». Про анонімність можна забути. На сходах він ще раз перебрав свої козирі проти ворога. Щоправда мав він всього один, хоч і вагомий: черговий прокурор, його старий друг, озброїв його постановою «про відмову відкрити провадження без розгляду». Звісно, це була мильна бульбашка: прокурор не може передбачати можливий хід розслідування, і ОСП[27] має право продовжити термін утримання під вартою (до чотирьох днів, у справі, пов’язаній з наркотиками). Втім, цей документ міг бути непоганим вступом до розмови.