Жінка вклала плівку до збільшувача й перенесла перший негатив на фотопапір. Занурила фото в ємність із проявником. Протягом хвилини обережно ним рухала, і поступово на папері стало з’являтися зображення.
Кадр був темний.
Сандра вирішила, що знімок невдалий, але все одно поклала його до двох інших ємностей, відтак повісила над ванною. Повторила цю операцію з рештою негативів.
На другому фото побачила відображення Давідa в дзеркалі: він стояв голий до пояса. Однією рукою тримав на рівні обличчя фотоапарат, а другу підвів для привітання. Але не всміхався. Навпаки, мав серйозну міну. За його спиною видно календар, розгорнутий на місяці його смерті. Сандра подумала, що то, імовірно, останнє фото Давідa.
Сумне прощання примари.
На третій фотографії був будівельний майданчик. Видно колони недобудованої споруди; бракувало стін. Сандра подумала, що фото могли зробити в будівлі, з якої Давід упав.
Чому він пішов туди з «лейкою»? Нещастя сталося вночі, натомість фото зняте вдень. Можливо, Давід просто фіксував своє місце перебування.
Четверта фотографія була дуже дивна. На ній картина. Найімовірніше, XVII століття. Сандра подумала, що це увічнений фрагмент великого полотна. На ньому зображена дитина, поза вказує на те, що вона тікає. Але вперед постать розвернута тільки впівоберта, обличчя звернене назад: дитина не в змозі відвести очей від чогось, що її жахає та водночас цікавить. Від подиву, відбитого на обличчі, роззявлений рот.
Сандра була певна, що вже бачила цю сцену, але не могла пригадати, на якій картині. Їй спало на думку, що інспектор де Мікеліс захоплюється мистецтвом і живописом, тому жінка вирішила спитати в нього.
Не мала сумніву щодо одного: ця картина в Римі. Вона має туди поїхати.
Зміна розпочиналася о другій, але Сандра надумала попросити відпустку на кілька днів. Після Давідової смерті вона не використала відпустки за сімейними обставинами. Якщо поїде експресом, за неповні дві години буде на місці. Сандра хотіла побачити все на власні очі, зрозуміти, як це сталося, адже була переконана, що існує якесь пояснення.
Вона планувала подорож, водночас проявляючи останнє фото. Перші чотири поставили запитання, які доповнили ті, котрі Сандра вже мала. Мабуть, на п’ятому знімку буде якась відповідь.
Рухала ним дуже обережно, поки на папері проявлялося зображення. Темна пляма на ясному тлі. Стали виникати подробиці, наче уламки судна, що виринають із морської безодні після десятків років у непроникній темряві.
Це було обличчя.
Когось, знятого в профіль, наче заскочили зненацька, і він навіть не знав, що його фотографували. Чи міг цей чоловік бути пов’язаним із Давідовим перебуванням у Римі, а може, він навіть має стосунок до його смерті? Сандра вирішила, що мусить його знайти.
У чоловіка волосся було таке саме чорне, як і його одяг, а ще розгублені сумні очі.
На скроні був шрам.
9:56
Маркус розглядав панораму Рима, стоячи на замковій терасі. За його спиною архангел Михаїл розправив крила й підніс меч, споглядаючи за людськими істотами і їх незліченними нещастями. Ліворуч від статуї висів дзвін милосердя, удари якого за давніх темних часів сповіщали про страти, коли замок Святого Ангела[12] був папською в’язницею.
Тепер це місце страждань і відчаю облюбували туристи: вони фотографувалися, скориставшись миттю, коли сонячне проміння прорізалося крізь хмари й залило світлом мокре після дощу місто.
До Маркуса підійшов Клементе й зупинився, не відводячи погляду від краєвиду, що розгортався внизу.
— Що сталося?
Вони скористалися голосовою поштою, щоб домовитися про зустріч. Коли один із них хотів побачитися з другим, достатньо було залишити повідомлення, сповістивши про місце й час.
— Ідеться про вбивство Валерії Альтьєрі.
Клементе придивився до опухлого обличчя приятеля й промовив:
— Хто тебе так розмалював?
— Сьогодні вночі я познайомився з її сином Раффаеле.
Клементе кивнув.
— Темна справа. До цього дня не розкрита, — промовив він так, наче добре знав, у чому річ.
Маркус був здивований, адже в той час Клементе могло бути щонайбільше десять років. Отже, існувало лише одне пояснення: ту справу провадили теж вони.
— Чи є щось в архіві?
Клементе не подобалося, коли про його роботу хтось згадував у публічних місцях, і він зауважив:
— Обережніше.
— Це дуже важливо. Що тобі відомо про цю справу?
— Слідство тривало навколо двох версій, в обох випадках підозрюваним був Ґвідо Альтьєрі. Адже йшлося про подружню зраду. В адвоката були знайомства й гроші, отже, він міг замовити вбивство та вийти сухим із води.
Якщо винним був Ґвідо Альтьєрі, він свідомо залишив сина наодинці з трупами на два дні тільки заради того, щоб зміцнити своє алібі. Маркус не міг у таке повірити.
— А друга версія?
— Альтьєрі — відомий комбінатор, він був тоді в Лондоні, де завершував справу про злиття великих компаній. Реально цією операцією мали приховати якісь брудні справи. Ішлося про нафту й торгівлю зброєю, про великі гроші. Англійське слово EVIL, написане над ліжком, можна інтерпретувати як інформацію для адвоката.
— Або погрозу.
— Зрештою вбивці не чіпали його сина.
Маркус поглянув на купку дітей, які пробігли повз нього. Він заздрив їхній безпосередності.
— Як сталося, що ці дві стежки привели в нікуди?
— Щодо першої, то Ґвідо й Валерія Альтьєрі думали розлучитися. Вона вела надто розпусний спосіб життя, і яхтсмен був останній із довгого переліку її коханців. Адвокат не відчував болю по цій втраті, бо за кілька місяців одружився знову. Має нову родину, дітей. Крім того, якби хтось на кшталт Альтьєрі хотів позбутися дружини, він обрав би не такий кровопролитний спосіб.
— А Раффаеле?
— Він давно з ним не спілкується. Як мені відомо, хлопець неврівноважений, постійно потрапляє до психіатричних лікарень. Звинувачує батька в тому, що сталося.
— А версія про світову змову?
— За якийсь час її взяли до уваги, однак відкинули через брак доказів.
— На місці злочину не було відбитків пальців, жодного сліду?
— Убивці виконали все чисто й акуратно.
Маркус подумав, що, хоч це було й не так, убивство скоїли за часів, коли слідство провадили старими методами. Лише починали застосовувати аналіз ДНК. Крім того, на місці злочину протягом сорока восьми годин перебувала дитина, а потім усе прибрали. Він пригадав, що Раффаеле Альтьєрі відновив обставини злочину. Неможливість вийти на винуватців дев’ятнадцять років тому була причиною закриття слідства. Тому тепер важко буде знайти якийсь вихідний пункт.
— Була також третя версія, чи не так? — спитав Маркус.
Він здогадався: імовірно, був привід, через який ця справа зацікавила також і їх. Маркус не розумів, чому Клементе про нього не згадав. Він дійсно намагався змінити тему.
— Послухай, що спільного це має з Єремією Смітом і зникненням Лари?
— Ще не знаю. Учора вночі Раффаеле Альтьєрі був у квартирі цієї дівчини: хтось написав до нього листа з проханням, щоб він туди прийшов.
— Хто?
— Не знаю, але у квартирі Лари на полиці з кулінарними книжками стояла Біблія. Я не зауважив цього під час першого візиту. Інколи потрібна темрява, щоб щось роздивитися, тому сьогодні вночі я повернувся до того дому. Хотів відтворити умови, за яких діяв Єремія.
— Біблія? — здивувався Клементе.
— Закладка лежить на Першому посланні апостола Павла до Солунян, підкреслено слова: «День же Господній прибуде, як злодій вночі». Якби це не здавалося абсурдним, я б сказав, що хтось залишив цю інформацію для нас, щоб ми перетнулися з Раффаеле Альтьєрі.
Клементе зблід.
— Ніхто про нас не знає.
— Так, ніхто, — підтвердив Маркус і гірко повторив подумки: «Ніхто».
— У нас мало часу на порятунок Лари, ти це знаєш.
12
Архітектурна пам’ятка Рима, розташована в парку Адріана, спочатку там була гробниця, потім замок, резиденція пап, сховище цінностей і водночас в’язниця, а нині це музей.