Ці портрети були складені завдяки свідченням родичів, приятелів і партнерів убитих. Кожен докинув якусь подробицю, щоб трохи оживити холодний набір фактів. Показати дівчат такими, які вони були насправді.
«Люди як предмети», — сказала собі Сандра. А предмети як люди. Адже стрічка для волосся, кораловий браслет, шарф і роликовий ковзан замінили померлих в уяві тих, хто їх любив.
Однак у всіх портретах жінка зауважила суперечність. Чотири дівчини не були самотні. Мали родини, друзів, певні переконання. І всупереч цьому дозволили, щоб їхньою увагою заволодів хтось такий непоказний, як Єремія Сміт. П’ятдесятирічний чоловік, геть не красень, а проте зміг їх умовити випити й поговорити. Чому вони купилися на його ввічливість? Діяв засвітла та здобував їхню довіру. Як йому це вдавалося?
Сандра була переконана, що в цих предметах не знайде відповіді. Згорнула теку, підвела голову й підставила обличчя вітрові. Вона теж певний час ототожнювала Давіда з предметом. Із цією жахливою краваткою — яскраво-зеленою, кольору ящірки. Жінка всміхнулася, згадавши про неї. Вона була ще бридкіша від цієї жовтої, яку носив комісар Камуссо. Давід не любив елегантного вбрання, його дратувала думка про те, щоб вдягатися як дженджик.
— Ти маєш носити фрак, — казала вона йому. — Усі чоловіки, які відбивають чечітку, носять фраки, Фреде.
Тому він мав лише одну краватку. Поки працівники похоронного бюро не спитали Сандру про одяг, у якому можна поховати Давіда, вона й уявити не могла, що на двадцять дев’ятому році життя постане перед такою проблемою. Жінка перебрала його одяг. Обрала куртку-сахаріану[25], синю сорочку, штани хакі та кросівки. Таким його пам’ятали всі. Але саме під час цих пошуків зауважила, що яскраво-зелена краватка зникла. Вона не могла ніде її знайти, але не здавалася. Обшукала всю квартиру — ідея знайти краватку заволоділа нею. Це було наче безумство, але вона втратила Давіда й не могла змиритися з думкою про втрату ще чогось, що йому належало. Навіть цієї жахливої яскраво-зеленої краватки.
А потім одного дня згадала, де вона поділася. Якраз тоді, коли вона зовсім про це не думала. Як вона могла забути? Ця краватка була єдиним доказом того, що вона зрадила чоловіка.
За кілька кроків від будинку Єремії Сміта Сандра подумала, що не заслуговує на теплі промені сонця й ласкавий вітерець. Вона розплющила очі й побачила погляд кам’яного ангела, втуплений у неї. Своїм мовчанням він нагадував їй: є щось таке, що вона повинна собі пробачити. І життя не завжди дає нам можливість виправити помилки.
Що сталося б, якби чоловікові, котрий стріляв у неї в каплиці Святого Раймондо з Пеньяфорта, вдалося її вбити? Вона померла б із нечистою совістю. Який предмет вона залишила б родині й друзям на згадку про себе? Хай би що це було, воно приховало б правду. Тобто те, що вона не була гідна кохання Давіда, бо зрадила його.
Дівчата, яких викрав Єремія Сміт, почувалися в безпеці. Так само як вона, перш ніж увійти до того храму. Тому вони мертві. Він зміг їх убити через їхню довірливість, адже вони вірили, що з ними не може статися нічого поганого.
За фігурою кам’яного ангела Сандра побачила поліціянтів із собаками, які обшукувати цю частину саду. Собаки поводилися так, як передбачив Камуссо: були дезорієнтовані численними запахами. Комісар назвав це рутинною процедурою, потрібною лише для того, щоб нічого не проминути.
«Завжди можна натрапити на ще одне тіло, таке буває», — сказав він.
Але Сандра завжди відчувала, коли хтось із колег говорив їй неправду. Так поводяться поліціянти, коли бояться, що не виконали всього, що було слід, і тепер намагаються виправитися, перш ніж це обернеться проти них.
Цієї миті за її спиною з’явився комісар Камуссо.
— Усе гаразд? — поцікавився він. — Я помітив, що ви поквапом залишили будинок…
— Хотіла вдихнути свіжого повітря, — урвала його Сандра.
— Ви знайшли щось цікаве? Я не хотів би, щоб ви постали перед своїм начальником із порожніми руками.
Було очевидно, що Камуссо лише намагається бути ввічливим. Але Сандра хотіла скористатися нагодою.
— Є дещо. Трохи дивне. Може, ви допоможете це зрозуміти.
Комісар поглянув на неї здивовано.
— Слухаю.
Сандра помітила в його очах тінь неспокою. Розгорнула теку й показала фото чотирьох жертв Єремії Сміта.
— Я зауважила, що маніяк убивав пересічно що півтора року. Коли його викрили, час саме сплив. Я розмірковую, чи не готувався він до наступного вбивства. Як ви напевно знаєте, у житті серійних убивць проміжки між злочинами мають ключове значення. Якщо кожен із цих періодів ділити на три фази, тобто задум, планування та дія, то я сказала б, що Єремія, коли нездужав, перебував у третій фазі.
Комісар мовчав. А Сандра промовила:
— Отож я запитую себе, чи нема в якомусь місці ув’язненої жінки, яка чекає, поки ми її відшукаємо.
Вона сказала це так, щоб трохи пом’якшити похмурий вираз його обличчя.
— Можливо, — неохоче пробурмотів комісар.
Сандра відчула, що не лише вона про це подумала.
— Чи не зникала останнім часом якась дівчина?
Камуссо нашорошився.
— Ви ж знаєте, пані, як це буває з такими справами. Існує ризик, що станеться витік конфіденційної інформації, яка може зашкодити слідству.
— Чого ви боїтеся? Натиску журналістів? Громадської думки? Своїх начальників?
Комісар замислився. Розуміючи, що Сандра не припинить допитуватися, таки визнав:
— Майже місяць тому зникла студентка з архітектурного відділення. Спершу все вказувало на те, що вона пропала з власної волі.
— Боже мій. — Сандра не могла повірити, що її здогадка правильна.
— Усе так, як ви сказали, час збігається. Та немає ніяких доказів, лише підозри. Але уявіть собі метушню, яка зчинилася б, коли б усі довідалися, що ми нехтували справою, поки не з’явився цей Єремія Сміт.
Сандра й не думала засуджувати колег. Інколи поліціянти діють під тиском і припускаються помилок. Але не можуть розраховувати на пробачення. І в цьому немає нічого дивного. Люди очікують відповіді, солідної доказової бази й чесного правосуддя.
— Ми шукаємо її, — мерщій додав Камуссо.
«Не тільки ви», — подумала Сандра. Зрештою вона зрозуміла, яку роль відіграють у цій історії пенітенціарії.
Кам’яна статуя ангела кинула тінь на комісара.
— Як звуть цю студентку?
— Лара.
11:26
Озеро Немі має площу близько півтора квадратних кілометра й розташоване в Альбанських горах, що на південь від Рима, у кратері вулкану. Уже чимало століть існує легенда, що на дні лежать рештки двох величезних, багато оснащених суден, які побудували за дорученням імператора Калігули і які стали справжніми плавучими палацами. Місцеві рибалки протягом тривалого часу витягали з води їх рештки.
Після багатьох спроб лише у XX столітті, після часткового осушення озера, змогли підняти обидва судна й помістити їх у музей, у якому, вони, проте, згоріли під час Другої світової війни. Провину поклали на німецьких солдатів, але насправді доказів цього не знайдено.
Цю інформацію було вміщено в буклеті, який Клементе залишив йому в поштовій скриньці, використовуваній для обміну документами. Колега додав туди також коротке досьє на Альберто Канестрарі. У ньому не було нічого суттєвого, крім інформації, яка змусила Маркуса ненадовго податися за місто.
25
Фасон верхнього чоловічого одягу з характерною пелериною на плечах, що виник як частина військової тропічної форми.