Польська єврейка, чия приналежність до юдаїзму викликала сумніви, хіба це пара для такої святої людини, як Шабтай?! — обурювалися вони.
Сара не приховувала, що після погрому її забрали в монастир бенедиктинок силоміць, коли вона перебувала в гарячці й марила, охрестили; та до того ж про неї розповідали всіляку гидоту. Викрадення паном Стахом Радзивілом, у замку якого Сара прожила кілька років, недвозначність її становища, недовге перебування в брата Шмуеля в Амстердамі, що поширював чутки, начебто Сара збожеволіла від переживань — усе це не додало їй святості. Рабини, яким дуже хотілося викрити біженку, задавали Сарі непристойні питання, стверджуючи, ніби у десятилітньому віці, красуня була зґвалтована козаками, але не пам’ятала про це. Перед хупою Сару змусили піти до служительки мікви, що зналася на жіночих справах, і та оглянула її, визнавши незайманою. Одна перешкода зникла, але залишалися інші.
Сарі довелося розповідати все, що було в її недовгім житті, доводити, що росла в родині рабина на прізвище Меїр або Меєр, що обряд хрещення робили черниці, коли дівча було при смерті, і що вона ніколи свідомо не дотримувалась християнських обрядів. Сарі не вірили. Рабинів з таким прізвищем у Європі хоч греблю гати, дівчаток, жертв Хмельниччини, що потрапили в монастир, тисячі, а незайманість підстаркувата куртизанка могла повернути собі чаклунством, як і дитячу, наївну зовнішність.
Але родина Челебі раптом стала на бік Сари. Вони обожнювали Шабтая, вважали його великим праведником, рівним багатьом прославленим євреям минулих епох, порівнювали з Філоном Олександрійським або з Бар-Кохбою. Він не просто жив у Йосипа Челеби, він став для них рідним. Челебі не могли не помітити, як змінюється Шабтай поруч з Сарою, яка називає його не Цві (великий олень), а офер — оленятко.
Потерпаючи від нападів туги, вилікувати яку не вдавалося, Шабтай після зустрічі із Сарою перетворився на щасливого чоловіка.
Він відвідував її по кілька разів на день, навіть танцював, дарував убрання, прикраси й ласощі. Пробуджуючись вранці, Шабтай запитував, скільки днів залишилося до весілля. Багатий Йосип Рафаель Челебі не поскупився на церемонію. Про те, що в нього в будинку, на кошти його торгової компанії, одружиться чоловік, якого дехто вшановує як Машіаха, повинен знати весь Каїр. Вінчання за юдейським обрядом — хупа — відбулося саме так, як снилося Сарі в дні монастирської неволі. У гарній сукні, всіяній дрібними золотими зірочками, схожа на принцесу, Сара вирушила в супроводі багатих єврейок до синагоги. Там уже був Шабтай Цві, в розкішній зеленій одежі, з золотим магендовидом на грудях.
— До речі, такі амулети після того весілля ввійшли в моду, — додав Леві.
Замість хупи — балдахіна, що символізує дах будинку, над Шабтаєм і Сарою розпростерли таліт. Коли рабин вигукнув, дивлячись на молодят, за звичаєм — Шабтаю, сьогодні ти цар, а Сара твоя цариця, він говорив саме про царя Єрусалима та його царицю, у первісному значенні, «Мелех Шабтай ве малка Сара».
Мендель Коен із заздрістю подивився на Леві Михаеля Цві.
— Так, як Шабтай Цві кохав свою Сару, мало хто коли-небудь кохав, це я зрозумів, — сказав юнак. — Але чому він дозволив Сарі померти? Невже Шабтай не зміг урятувати її?
— Ти ж читав «Шир-Ха ширим»: аза камавет ахава[23]… Камавет, як смерть! І зворотним боком любові є смерть. Це неминуче, — відповів Леві.
— Але для тих, хто кохає по-справжньому, це байдуже, — сказав він наостанку.
Мендель пішов, а Леві, повернувшись у турецький квартал, думав, що в той день і в ту ніч, напевно, єдиний раз, Шабтай був по-справжньому щасливий. Опустившись перед Сарою на коліна — вона була невеличка на зріст, діставала лише до серця, Шабтай цілував маленькі пальчики, сколоті тупими голками за роки монастирських вишивань…
Де-небудь в обителі бенедиктинок дотепер є вишиті Сарою облачення та оклади ікон. А сузір'я родимок, що зображувало, якщо з’єднати всі лінії, корону, так і не вдалося побачити на її тілі хтивому Радзівілу!
З юності Шабтай боявся близькості, усе, що так чи інак стосувалося цього, викликало в нього не відразу, не жах, а побоювання, що він ніколи не буде щасливий.
Коли з'явилась Сара, я подумав було, записував Леві в діаріуші, що в Шабтая почнеться тепер нормальне життя. Але помилився. Сара принесла в світ Шабтая Цві — разом з насолодою — океан болю. Шкода, що усвідомлення цього прийшло надто пізно, і вже нічого не можна було вдіяти.