А повернутися вони мали невдовзі. Кат іще не втямила, що те, що в неї більше не з’являється кров, пов’язано з майбутнім материнством. Еллен усе зрозуміла й обмірковувала, як краще сповістити про це свою господиню. Аж якось одного ранку випала нагода.
Граф рано встав і подався до Ґленкірка. Еллен радісно увійшла до спальні з підносом, на якому був невеликий пиріг із голуб’ячим м’ясом, щойно з печі.
— Ваш улюблений, — урочисто виголосила вона. — Хіба не дивовижний запах? — підохочувала, похитуючи тацею перед носом своєї господині.
Кат зблідла. Вискочивши з ліжка, вона схопила зі столу тазок і виблювала в нього.
— Ох, — співчутливо промовила Еллен, відставляючи тацю та витираючи вологий лоб дівчини лляною хустиною. — Повертайтеся до ліжка, моя люба. — Вона дбайливо вкрила Кат. — От неслух, змушує маму так страждати, — сказала вона ніби між іншим.
Кат подивилася на служницю, мов на божевільну.
— Що ти верзеш, Еллі? І забери вже цей чортів пиріг геть, бо мене знову знудить! Дай мені коричневого елю й вівсяних коржиків.
Еллен забрала пиріг і за кілька хвилин повернулася з їжею, якої просила Кат. Вона дивилась, як дівчина обережно сьорбнула елю, а потім із явно вдоволеним виглядом накинулася на коржі.
— Як тепер почуваєтеся? — запитала вона.
— Краще. Ніяк не збагну, від чого мене так знудило. Це вже втретє за тиждень. Як гадаєш, могло щось зіпсуватися в коморі?
— Господине Кат! — Еллен аж роздратувалася. — У вас буде дитина! У вас у череві його дитя, тож тепер ми можемо повернутися додому!
Листяно-зелені очі Кат розширилися.
— Ні, — прошепотіла вона. — Ні! Ні! Ні!
— Так! Ви запліднена! У цьому немає жодних сумнівів. Граф буде такий щасливий!
Катріона сердито повернулася до Еллен.
— Якщо ризикнеш сказати йому, я тобі язика відріжу! Зрозуміла мене?
— Міледі!
Кат на мить заплющила очі. Розплющивши їх, вона заговорила спокійно й тихо:
— Я сама скажу мілордові про свій стан, Еллі, але не тепер. Щойно він дізнається, силоміць потягне мене до Ґленкірка. А я ще не хочу залишати А-Куїл. Будь ласка. Я не можу бути на великому строці. Ще є час.
Еллен мала м’якосерду вдачу. Думка про те, що її юна господиня хоче трохи довше побути наодинці з графом, розбурхала в неї романтичні почуття.
— Коли у вас востаннє була кров? — запитала вона.
Кат замислилася на мить.
— На початку травня.
— Ах, моя солодка, та це вже добрі три місяці, — сказала Еллен. — Ми ще можемо почекати десь із тиждень, перш ніж його світлість має про це дізнатися. Ваш хлопчина побачить світ узимку.
— Жодних натяків, Еллі. Жодних хитрих поглядів. Я хочу здивувати графа.
І вона могла б розповісти йому й слухняно повернутися додому, до Ґленкірка, якби Патрик усе не зіпсував. Затримавшись у Ґленкірку на три дні та ночі через якусь дурну дрібницю, він повернувся в А-Куїл, як гарячий хтивий молодий жеребець.
Кат уже вирішила розповісти йому й радісно побігла йому назустріч, але він просто підхопив її на руки та поніс до спальні. Стрімко, без зайвих слів, граф зірвав із себе одяг, штовхнув наречену на ліжко, задер її сорочку й встромився в неї. Кат обурилася.
Удовольнившись на якийсь час, він сів на подушки й притягнув Катріону до себе. Йому завжди подобались її груди, і тепер він зголодніло пестив їх. Вони почали набрякати через вагітність, трохи боліли, і його дотики дратували її. Та ще більше роздражнював його сміх.
— Схоже, Кат, ці солоденькі цицечки більшають. — Патрик грайливо стискав їх. — Люблячий, турботливий чоловік може творити чудеса, еге, кохана?
Його мало б застерегти зловісне мовчання, але на думці в графа було інше, його тіло знову прагнуло її. Він узяв Кат іще раз. Потім, виштовхнувши наречену з ліжка, злегка ляснув її по сідниці й зажадав вечерю.
Вона спустилася на кухню. Еллен давно була в ліжку, тож Кат навантажила на тацю половину смаженого птаха, невеликий холодний м’ясний пиріг із комори, хліб, масло, медові стільники та глек пінястого рудого елю, до якого додала дрібку сушеного зілля. Граф пречудово спатиме цієї ночі.
Вона ласкаво прислужувала йому й майже відчула себе винною, коли він промовив:
— Ти будеш найвродливіша графиня за всю історію Ґленкірка. Господи, люба моя! Як я кохаю тебе! — Трави, додані до елю, почали вже діяти на нього. Залізши до свого ліжка, він заснув.