Зима все поглиблювалася, а пристрасть візира до неї не згасала. Вона більше не опиралася йому, усвідомлюючи, що має коритися долі, доки не зможе її змінити. Чуття підказувало їй іще від Нового року, що Босвелл уже десь поруч. Скоро вона зможе звідси вшитися! Рання весна принесла негаразди на угорсько-австрійському кордоні імперії. Султан намірився відправити туди Цикалазаде-пашу.
Могаммед III був кремезним чоловіком, світлошкірим, із глибокими карими очима й чорними волоссям, бородою та вусами. Він міг бути і добрішим за більшість, і жорстокішим за всіх людей у світі. Чотири роки тому, посівши престол, він наказав стратити своїх дев’ятнадцятьох братів, найстаршому з яких було одинадцять років, і він утопив сімох наложниць свого батька, які на своє лихо завагітніли.
Його жадоба до чуттєвих задоволень була невситимою. Його прекрасна венеціанська мати Сафіє допомагала втілювати кожнісіньке його бажання, намагаючись утримати владу над ним.
У султана була одна визначна риса. Він завжди залишався відданий тим, хто був відданий йому, і надзвичайно щедро й ласкаво віддячував чоловікам, що вірно служили йому. Помітивши розчарування на обличчі свого візира, він запитав:
— Куди це поділося твоє завзяття, Цико? Рік тому ти відчайдушно прагнув подібних пригод.
Візир зітхнув.
— Можете вважати мене цілковитим дурнем, мій падишаху, але минулого року я взяв другу дружину, і мене засмучує думка по те, що мені доведеться її покинути.
Очі султана заблищали.
— Я чув, що вона витончена красуня. То це правда?
Цикалазаде-паша знову зітхнув.
— Вона полонила мене своєю вродою!
— Ну то візьми її з тобою. Не буде нічого незвичного в тому, що жінка супроводжує свого господаря в поході.
— Дякую, мій господарю, але ні, — відповів візир зі щирим жалем у голосі. — Якщо я візьму із собою Інчилі, я не зможу як годиться служити моєму господареві.
Султан усміхнувся.
— Добре, що ти ставиш наші інтереси вище за свою власну хіть. Але поясни мені, Цико, як ти наважишся залишити Латіфу разом зі своєю новою дружиною? Вони, либонь, повбивають одна одну та зруйнують весь дім, доки тебе не буде.
— Ні! Це просто дивовижно, але вони мов сестри одна одній. Узагалі-то, кілька місяців тому мені довелося дати ляпаса Латіфі, то Інчилі, як скажена, накинулася на мене, захищаючи свою подругу. Звичайно ж, я її відшмагав за таку непокору.
Султан кивнув, показуючи своє розуміння.
— Ти мудро вчинив, друже мій. Жінки потрібні лише для одного, їм повсякчас слід нагадувати, хто їхній господар. — Він поплескав візира по плечу. — Не варто тужити, друже! Тебе не буде якихось кілька місяців, і уяви лишень собі, як чекатиме Інчилі на твоє повернення.
Два чоловіки дружно засміялися, а потім султан сказав:
— Якщо Латіфа з Інчилі — подруги, Цико, то чому б не запросити їх обох водночас до твого ліжка? Узяти двох жінок одразу — це надзвичайна насолода. — Він притишив голос так, щоб його чув лише Цикалазаде. Очі візира звузилися, потім широко розплющилися, і він відповів:
— Я спробую це, коли повернуся додому, мій господарю. Це має бути щось неперевершене.
Очі султана стали мрійливими.
— Так воно і є, мій друже. Неперевершено. — Потім він повернувся до справ: — Я доручу Якуб-бею перевірити готовність твоїх військ. Він має стати твоїм першим помічником. Відпочинь кілька днів із красунею Інчилі на своєму острові, але будь готовий вирушати за тиждень. Іди з Аллахом.
Ранок добігав кінця, коли Цикалазаде-паша повернувся до свого палацу.
— Доправте Інчилі на острів Тисячі квітів за кілька годин, — наказав він Гаммідові. — Я хочу, щоб на острові було вдосталь фруктів, горіхів, кави, шербету, яєць та солодощів. Щовечора ми маємо отримувати гарячу їжу. Я дозволю лише двом слугам обслуговувати нас на острові. Відішли туди служницю Інчилі Мару й одного молодого євнуха.
Десь опівдні Кат уже пливла до Босфору у візировому човні. Сьюзен сиділа навпроти неї з широко розплющеними очима, а молодий євнух примостився на носі човна.
— Чому, — запитала Сьюзен, — ми так поспішаємо на острів?
— Тому що візир від’їжджає, щоб придушити заворушення і його не буде кілька місяців. — Вона говорила тихенько шотландською мовою. — Ще трохи, Сьюзен, і я позбудуся його аж на кілька місяців.
Вона не розповідала своїй служниці, що сьогодні торговка, що продавала коштовності в гаремі візира, вклала до її руки цидулку від Естер Кіра. У ній було написано: «Вигадай привід, щоб залишитися на острові, коли візирові настане час їхати».