Кат здригнулася.
— Що ти збираєшся зі мною зробити? — запитала вона.
— Та що ж, продати тебе, жінко! О Аллах! Чи ти в дзеркало ніколи не дивилася? Ти принесеш мені справжнє багатство, хоча не знаю, отримаю я за тебе кращу ціну на відкритому ринку чи від перекупки Фатіми — з’ясуємо це вже в Аполлонії.
Кат охопила безпорадність. «О Боже, — безгучно заскімлила вона, — тільки не знову!» Потім вона опанувала себе. Капітан та двоє його чоловіків не знають, що безпомічні жінки, яких вони захопили, подорожують із трьома чоловіками. Якщо лише вона зможе затримати їх тут, доки не повернуться інші, у них зі Сьюзен з’явиться надія. Але щойно ті двоє закінчать розважатися зі Сьюзен, їхній капітан захоче продовжувати шлях. Була тільки одна можливість затримати їх тут, і хоча вона стискалася від самої думки про це, знала, що мусить це зробити.
Капітан пестив її груди. Хай він на якийсь час і втратив свою міць, але бажання нікуди не поділося. Що ж, тим краще. Помолившись, щоб чоловіки скоріше повернулися, Кат заговорила нерішуче, тихим, сором’язливим голосом:
— Я от уже два роки як удова, капітане, і мій чоловік був зовсім простаком. Що… що… — Вона трохи помовчала. Опустивши очі, удаючи, що нічого не розуміє й страшенно соромиться, вона нервово хихикнула. — Що ви мали на увазі, коли говорили про «інші способи вдовольнити дівчину»? — закінчила вона скоромовкою.
Крихітні свинячі очі капітана Омара звузилися, а потім у них блиснуло передчуття.
— Два роки як удова? І в такої красуні, як ти, не було залицяльників, з якими можна було розважитися?
— Я була в скорботі, а потім мій батько занедужав і ми із сестрою доглядали за ним, доки він не помер. Не було в мене часу для залицяльників, — соромливо закінчила вона.
— Звісно ж, твій чоловік був хтивим жеребцем і показав тобі кілька цікавих штук, які можна виробляти в ліжку?
— Ой, та ні, капітане! Мій чоловік був значно старшим за мене. Він був багатієм, коли я виходила за нього, і батько отримав дуже великий викуп за наречену. Коли ж мій бідолашний чоловік помер, він уже втратив усі свої статки: прогадав з інвестиціями. Якби мій любий батько не забрав мене назад, я потонула б у злиднях.
— Але ж ти вже не незаймана, правда?
Кат розуміла, що брехати не варто.
— Та ні, капітане! Мій чоловік виконував зі мною свій обов’язок раз на тиждень.
— Раз на тиждень? Раз на тиждень! — прогудів велетень. — О Аллах, жінко! Якби ти була моєю дружиною, я б тебе буцожив тричі за ніч, а на шабат — удвічі більше! — Він посміхнувся. — Отже, ти побувала в шлюбі з якимось стариганом, що ледь міг це зробити, і ось ти тут, спрагла, спокуслива молода вдова, і навіть уявлення не маєш про всі ті приємні штуки, які чоловік може зробити жінці, щоб їй було добре. Скажи-но, красунечко, хочеш, щоб я просто зараз зробив із тобою дещо з цього?
Кат сховала обличчя у велетневому плечі. Приймаючи цю сором’язливість за згоду, капітан знову посміхнувся, глибоко замуркотав, як ласий кіт, і провів жирним пальцем уздовж її щільно стиснутих ніг. Кат заплющила очі й зосередилася на тому, щоб не закричати.
У лісах, нижче за течією річки, Ашер Кіра почув, як заверещала Сьюзен. Швидко, але обережно він поквапився з’ясувати, що сталося. Ніжного молодого банкіра знудило від видовища, що відкрилося перед ним. У своїх юнацьких мареннях він іноді уявляв собі, як бере жінку, що опирається йому, але те, яким огидним виявилося справжнє зґвалтування, налякало його. Він намагався віддихатися, пересилити свій гнів і відразу. Здоровий глузд переміг. Він навряд чи міг би сам упоратись із трьома чоловіками. Знову пірнувши в густі чагарі, Ашер Кіра кинувся шукати лорда Босвелла.
Йому на це знадобилося більш ніж півгодини, бо він рухався обережно, позначаючи свій шлях, щоб легко повернутися назад. Спершу він знайшов Коналла й ошелешив його розповіддю про побачене. Шотландський капітан зблід. Схопивши юнака заруку, Коналл потяг його до графа. Обличчя Босвелла аж затьмарилося від гніву, і він, либонь, чимдуж кинувся б на допомогу, якби товариші його не стримували.
— Зараз нам не спинити ту чортівню, мій лорде, — похмуро проказав Коналл. — Що нам зараз потрібно, так це повернути їх живими.
Френсісові здавалося, що він цього не витримає. Його прекрасну, хоробру Кат знову кривдять! Чи подарує їм небо коли-небудь спокій? І в люті, що охопила майже все його єство, він упевнено подумав, що власними руками вб’є її мучителя.
Уже майже поночі вони похмуро повернулися до табору. Тихо розглядаючи пляж із невисокої кручі над ним, вони побачили, що троє солдатів запалили вогнище й посідали навкруг нього. Сьюзен ніде не було видно, а от Кат — і досі гола — сиділа на широких колінах капітана. Вони підповзли ближче й почули суперечку між чоловіками.