— Мілорде, тут не місце для чоловіка, — заперечила місіс Керр.
— Якщо моя дружина не проти, я залишуся й подивлюся, як народиться мій син. — Він поглянув на Кат.
Вона простягла до нього руку.
— Залишайтеся, мілорде. — Вона всміхнулася йому. — Ви вже й так забагато пропустили.
Боліло дедалі частіше, і щоразу біль дужчав. Її тіло заливав піт. Катріона зціпила зуби й глибоко вдихнула.
— Не стримуйтеся, міледі, — порадила місіс Керр. — Вам слід кричати, інакше все буде складніше.
— Я не хочу, щоб мій син увійшов у цей світ під крики болю своєї матері, — впиралася Кат.
— Нісенітниця! — обурилася місіс Керр. — Він не запам’ятає цього, надто буде заклопотаний власним плачем. — І підморгнула. — Чом би вам не вилаятись як слід гельською мовою, адже він нічого не зрозуміє.
Абат Ґленкірка, чекаючи за дверима в коридорі, зачудовано слухав потік барвистої гельської лайки, що долинав із кімнати його небоги. А десь через десять хвилин почувся переможний крик Ґленкірка та відчайдушний плач немовляти. Не маючи вже сил стримуватися, Чарльз Леслі кинувся в спальню. Місіс Керр клопоталася коло Кат, доки Саллі витирала кров із горлаючої дитини.
— У мене син, дядьку! Син! П’ятий граф Ґленкірка, — вигукнув Патрик. — Джеймс-Патрик Чарльз Адам Леслі!
— Так, дядьку, — пролунав утомлений, але глузливий голос. — У нього народився син. Четвертий граф народив п’ятого графа. І уявіть лишень собі, він зробив усе це сам.
— Я не міг би зробити цього без тебе, кохана, — усміхнувся Патрик.
— Таки не зміг би, — слабко засміялася вона. — А коли ж я зможу подивитися на це диво, що його створила?
— За хвилинку, люба моя, — відповіла місіс Керр. — Ви вже чисті і… — Вона натягла свіжу сорочку з м’якої світло-бузкової вовни, що так солодко пахла, на голову своєї господині. — Готові повернутися до ліжка. Мілорде, чи будете ви такі ласкаві віднести графиню в її ліжко.
Патрик ніжно підняв Кат і вмостив її серед нагрітих простирадл, натягнувши на неї ковдру. Саллі поклала спляче сповите немовля Катріоні в руки.
— Боже всемогутній! Він такий крихітний! Навіть різдвяні каплуни — і ті більші, — вигукнула Кат, проте в голосі її чулася гордість. — У нього твоє волосся, Патрику, — сказала вона, помітивши вологе чорне пасмо, яке Саллі зачесала кучериком.
Місіс Керр забрала дитину назад і передала її Саллі.
— Вона покладе його в колиску й сидітиме поряд, доки він не прокинеться. Ви все ще хочете самі вигодовувати його чи мені пошукати годувальницю?
— Я годуватиму його сама, місіс Керр. Принаймні поки що. Однак я вважаю, що сестра Саллі Люсі має допомагати їй із дитиною. Саллі не зможе глядіти малого день і ніч.
— Так, міледі, але зараз вам треба поспати.
— Через кілька хвилин, місіс Керр. Прослідкуєте, щоб його світлість і мій дядько мали добру вечерю?
— Авжеж, мадам, — усміхнулася місіс Керр. — Я просто зараз прослідкую за цим. — І повернулася, щоб іти.
— Місіс Керр.
— Так, міледі?
— Дякую вам, місіс Керр. За все.
Економка розцвіла від задоволення.
— Я мала за честь, міледі, допомогти народитися майбутньому Гленкіркові. — Вона повернулася до абата. — Ходімо, сер. Б’юся об заклад, від цих хвилювань у вас розігрався апетит. — Вони разом вийшли з кімнати.
Патрик підійшов і обережно сів на край ліжка своєї дружини. Узявши її руку, він підніс її до своїх губ.
— Ти гордовита, Кат Леслі, і непомірно вперта. Але бачить Бог, я люблю тебе. Я пишаюся, я щасливий, що ти моя дружина… і мій друг!
Вона звела на нього листяно-зелені очі, що пустотливо світилися.
— Ти винен мені будинок у місті, Ґленкірку, і я збираюся одержати його, щойно зможу!
Глибокий сміх Патрика Леслі пролунав на весь будинок.
Розділ 11
Джеймс Патрик Чарльз Адам Леслі з’явився на світ двадцять четвертого лютого 1578 року. Через чотири тижні після його народження Адам і Фіона Леслі повернулися додому з Франції. Граф вирядив посильного зі звісткою про народження сина, і молодші Леслі спішно повернулися, щоб стати хрещеними батьками дитини.
Чарльз Леслі, не гаючи часу, провів церемонію. Він уже два місяці не був у своєму абатстві. Найнявши швидкий береговий човен, абат поплив на північ до Пітергеда. Звідти він міг легко дістатися суходолом і нетерпляче чекав першої ночі на березі та гостинного прийому абатства Дір.